Н ч... Темрява... Укр рус версия

Ніч... Темрява... Повний місяць...
Виття собак... Все навкруги стало
мертвим та холодним. Щокою
чую палкий цілунок пані в
чорному. Її лиця не видно, його
накрив каптур. Я закохався, лиш
рас глянувши на неї. Від неї віє
холодом і смутком, про що
яскраво свідчить, темніша ночі,
мантія зі складками, накинута на
неї. Її обов'язок святий,
допомагати людям, вирішуючи
всі їхні проблеми. Вона до мене
підійшла, немов ота хмарина
підлетіла, поклавши долоню
свою, на плече мені, вона важка,
така немов який комінь що на
серці був. Підійшла поблище,
притулилась тримаючи за руку,
палко обнявши мене за стан,
стискаючи ребра мої,
заходилась ридати в спину,
молити, цілувати, проклинати...
Тіло в неї ласкаве і струнке,
гаряче - крижаний дотик в неї,
та все ж тепло її, її душі і тіла,
дуже сильно відчувалось...
Цілунок в щоку, в вушко, в шию,
так вразили мене в душу...
Мабуть, хтось скаже,
божевільний і простак в одну
особину зійшлись, тепер і
мучають молодика.
Стояв я, тримаючи її за руки,
обіймаючи її, дивлячись на неї,
на її волосся, косу чарівно -
срібну в сяйві місяця лункім.
Дививсь на них, на місяць і на
неї, і в тьмі кромішній бачив я
обох прекрасно, й усмішку її,
красиву та любовного п'яніння
сміх...
Ночь ... Темнота ... Полнолуние ...
Вой собак ... Все вокруг стало
мертвым и холодным. Щекой
слышу горячий поцелуй дамы в
черном. Ее лица не видно, его
накрыл капюшон. Я влюбился,
только рас взглянув на нее. От
нее веет холодом и грустью, о
чем ярко свидетельствует,
темнее ночи, мантия со
складками, наброшенная на нее.
Ее обязанность святой, помогать
людям, решая все их проблемы.
Она ко мне подошла, словно та
облако подлетела, положив
ладонь, на плечо мне, она
тяжелая, такая как который
Комин что на сердце был.
Подошла поближе, прижалась
держа за руку, горячо обняв
меня за талию, сжимая ребра
мои, принялась рыдать в спину,
молить, целовать, проклинать ...
Тело у нее ласковое и стройное,
горячее - ледяной ощупь в нее,
но все же тепло ее, ее души и
тела, очень сильно
чувствовалось ... Поцелуй в щеку,
в ушко, в шею, так поразили
меня в душу ... Наверное, кто-то
скажет, безумный и простак в
одну особь сошлись, теперь и
мучают парня.
Стоял я, держа ее за руки,
обнимая ее, глядя на нее, на ее
волосы, косу волшебно -
серебряную в луне лунку.
Смотрел на них, на месяц и на
нее, и во тьме кромешной видел
обоих прекрасно, и улыбку ее,
красивую и любовного
пьяниння смех ...