Парiя портрет гуманiтарiя

 
Він може мати зріст як та жердина,
 Чи бороду, живіт ще й круглу сраку, 
 Та подивись – і ясно за хвилину,
 Що даний тип є випускник філфаку.

 Брудний піджак, замащений на пузі,
 Смердить та тхне як від старої шпали,
 І враження таке, що в лайноВУЗі
 Йому п’ять років зад полірували.

 Він думку й має начебто на пиці,
 Свій мозок куций пхне у вищу сферу,
 На справді ж він, як інші борзописці –
 Не більше ніж забруднювач паперу.

 І ця сволота в ЗМІ та інтернеті,
 Куди не плюнь – пюпітри та мольберти,
 А як вже щось напишуть у газеті,
 То текстом тим і дупу гидко втерти. 

 Вони подібні наче до хвороби,
 Всмокталися в бюджет –  далеко п’явці,
 Всі ці самозакохані нероби –
 Поети, журналісти, мовознавці,

 Газетярі, редактори, естети,
 Щось гавкають та мелють без упину,
 Як ракова пухлина для планети –
 Вже сплюндрували, к бісу, всю країну.

 Тут втрутитись вже мають депутати,
 Як вивести гуманітарну оспу  –
 Звичайно краще б просто розстріляти,
 Та можна і відправить до колгоспу.

 Хай попрацюють трохи оці хами,
 Хай місять там лайно та сіють жито,
 А хто ледащо з білими руками,
 То просто по макітрі добре бити.

 Тоді в суспільстві стане більше їсти,
 І трударі промовлять «Отче, авва»,
 Як по хлівах засядуть всі лінгвісти –
 Народ зітхне і виграє державва!


 З комуністичним привітом,
 АТВ