без тебе я немов пустеля,
така велика та пуста.
не знаю, чи відкриті мені двері,
та стукаю у них злегка.
і сподіваюсь що відкриєш закритий простір той давно...
але недавно перестала ламати двері ті твої,
бо перестало моє серце вистукувать звичайний ритм.
тепер мовчить воно навіки,
бо вже не хоче чуть тебе.
вона застигло, але прокинетьря тоді, коли до мене прийдеш ти.
і знов почнеться все спочатку.
старе кіно, що нам на вдачу, прокрутить плівка, навіки знищена давно...
***
© Copyright: Ан Лей, 2012
Свидетельство о публикации №212100102026
Свидетельство о публикации №212100102026
Рецензии