Генерацiя Пе

 
(Присвячується горе-письменнику – Владіміру Пєлєвіну, крючкотвору)

 Усі уже тепер забули про нейтріно,
 Галактики не ваблять та інший дивосвіт,
 І думка в голові лише одна едина –
 Смачніше та дешевше напхати б десь живіт.

 Напхати живота та курву зняти гарну,
 Розкласти на дивані, та в дірку їй встромить.
 Отак усе життя розтринькується марно,
 А наше існування – така коротка мить.

 І в цю коротку мить, без думки про високе,
 Все людство потопає у власному лайні –
 Танцює під баян, співає караоке,
 Вклоняється Аллаху, Яхве та Сатані.

 І Сатана веде, без докорів сумління
 На галоперидол, на ши та косяки,
 І вже комусь косяк ввібрав своє терпіння,
 А героїн та план? Чорт зна тепер які…       

 Невігластво іде уже по всій планеті,
 І важко віднайти – того, хто не мудак.
 І кожен цей мудак тупіє в інтернеті,
 А хто без інтернету – тупіє просто так.

 Якась тут мода вся – незграба на незграбі,
 Чоловіки в лосинах та й схожі на дівок,
 Дівки на пацанів, такі вони як граблі,
 Десь когось зачепив, а решті кажеш: «Йок». 

 І цей у людства вік закінчиться  не гарно –
 Кінець у запустінні, такий собі зарок, 
 Отак усе життя розтринькується марно,
 Куди там до сузір’їв, чи ще яких зірок?

 Тупіє та конає, і в принципі не знає,
 Що людство стане враз – поверхнє і тупе,
 І всіх вжене в труну, та і саме сконає –
 Молодше покоління –
 Це покоління “Пе”.