Виноградне сонце
Щасливі хвилини, ніби ягоди винограду,
Висять гронами під луґошем –
Не кожен дотягнеться.
Ми не встигли скуштувати винограду,
Але дотягнулися одне до одного
Променями пристрасті.
Насолода оселилася в нетрях нашої сутності.
Здається, що я і досі злизую мед
Зі своїх спогадів,
А ти пригортаєш мої слова до серця
І розтягуєш осінь
До вічності.
Вічність перетворюється на виноград,
Достигає високо під небом і знову
Зваблює прихованим сонцем.
03.10.12
© Copyright: Василь Кузан, 2012
Свидетельство о публикации №212100400073
Свидетельство о публикации №212100400073
Рецензии