Ти в моїх обіймах, любий. Спи.
Птаха болю сіла за небокрай.
Інколи здається: Бог сліпий,
І... душа людини - кора.
Інколи здається: дерева злі,
Сонячне проміння - тятива.
О як нам часто бракує слів,
І як часто - брудні слова.
У своїй любові такі малі,
Ріжемо себе, як татарва.
Просто ми забули: на Землі
Ми лише Господня трава.
Ти любов мою причастя пив.
Як самотній жовтий листок
Ти в моїх обіймах, любий. Спи,
Поки час - золотий пісок.
Птаха болю
© Copyright: Муза Поета, 2012
Свидетельство о публикации №212100501444
Свидетельство о публикации №212100501444
Рецензии