Давай мовчати. Давай дамо обіт мовчання один одному i собі. А потім, мовчки, роздягати одне одного. Мовчки цілуватися. Мовчки пестити одне одного. Мовчки займатися коханням. Без слів. Без шуму. Без брехні – бо мовчки. Бо без слів.
А потім, вранці, коли ми прокинемося. Я промовчу тобі на вушко. Поцілую у вуста. І ми обидва, ніби і не домовляючись, порушимо дану нами ж обіцянку. Той обіт. Можливо кажемо: «Я тебе кохаю». І знову замовкнемо, ніби ніхто нічого нікому не казав.
Одягнемося. Зберемо свої речі i розійдемось. Мовчки. Без зайвих слів та шурхоту. Без тієї необхідної брехні про "завтра". Розійдемось – кожен у своє життя, по своїх справах. У свій світ фантазій та ілюзій, яким може навіть не судилось стати реальністю. До своїх дзеркал та відображень. До себе самих.
***
© Copyright: Барабашка Бабаева, 2012
Свидетельство о публикации №212100500317
Свидетельство о публикации №212100500317
Рецензии