Рисовi Поля

У Західному Китаї є рис, але немає рисових полів. Там є пустелі, плоскогір'я, гори.
Там сніг лежить зимою такий же білий, як рис. Там немає нас з тобою і зовсім не може
бути рисових полів, хоч якби того не хотів Мао Дзе Дун чи Ден Сяо Пін. Бо крім китайців рисові поля потребують багато води і тепла.
У Західному Китаї є Сінцян і Тибет. Є китайців жменя. Їх тут не люблять. Вони тут чужі.
Ми також чужі на Вкраїні. Нас також не люблять. Кажуть, що ми - жиди. Але чи ж ми винні, що рисові поля на Херсонщині вже не родять? Хіба наші окуляристі очі є причиною, що вода в чеки більше не тече, що заробітчанські потоки спрямовані на Захід, що мізки та уміння також туди потекли?
Ми не будем пити чай з горицвітом, бо то є отрута.
Ми смакуватимемо у-лонґ чи пу-ер з порцеляни тонкої, як рисовий папір.
Ми підемо по рибу на ставок. То буде довга медитація на поплавок серед русальних квітів. Ми досягнемо просвітління, вдихаючи терпкий аромат лепехи і побачимо безкраї рисові поля на плоскогір'ях Тибету...

*біле та жовтого латаття Nymphaea candida та Nuphar luteum