Пассакалiя
Але словами не можна описати музику. Ні Сорокову Моцарта, ні Пассакалію Генделя. Можна лише назвати, можна оголосити, але слово таке безпорадне аби її відтворити.
Я не знаю як описати те, що клубок виштовхує з горла, коли слухаю "Стабат Матер" чи Адажіо Альбіноні. За які ниточки вона смикає, як сльозу пробиває з-під панцира? Я не знаю і знати не хочу. Просто слухаю Пассакалію. Закриваю очі. Зливаюся. З морем, з небом, з деревами, з всеосяжністю і безмірністю.
Як же добре не тільки бачити, вимовляти слова-звуки, а ще й інколи отак слухати: усим тілом і навіть більше, ніж...
P.S.
Cаторі - в звуках музики...
Свидетельство о публикации №212101501566
ніби кров, що шурує жилами,
венами і судинами:
чорна, густа, правдива,
солона на смак,
тепла й первинна,
як Океан,
із якого ми всі вийшли.
На жаль - вийшли...
Ганна Осадко 16.10.2012 12:34 Заявить о нарушении