Ефемерне

Летючу павутину бабиного літа
Втягаєш у вушко голки смерекової,
Щоби перину для осені
Із туману зшити.

Бо розлізається біла по швах у жовтні,
Розрізається стовпами телеграфними
І дротами електричними,
Розповзається поміж горами високими,
Ховається по видолинках позолочених,
Ярами глибокими розтікається,
До срібла річок тулиться...

А ти стягуєш до купи
Шмаття ефемерне
І думаєш,
Що до зими готуєшся,
Що серце землі зігрієш,
Що рани від плуга часу
Таки загояться.



Переклад Анни Дудки (http://www.proza.ru/avtor/sireng):


Летучую паутину бабьего лета
Втягиваешь в ушко иглы еловой,
Чтобы перину для осени
Из тумана сшить.

Ведь разлезается нежная по швам в октябре,
Разрезается столбами телеграфными
И проводами электрическими,
Расползается между горами высокими,
Прячется по ложбинам позолоченным,
Оврагами глубокими растекается,
К серебру рек прислоняется...

А ты стягиваешь в кучку
Обрывки эфемерные
И думаешь,
Что к зиме готовишься,
Что сердце земли согреешь,
Что раны от плуга времени
Заживут всё-таки.