Душа не одна

 Душа не одна в цьому світі. У цьому світі тисячі, мільйони, мільярди інших душ. І серед них є ті, що прийшли сюди не тільки для того , щоб проходити свої випробування, але й , тому  щоб допомагати іншим проходити їх випробування, пізнаючи  самого себе . Вони приходять, щоб говорити , щоб дарувати радість  та любов ...

Але потрібно вміти  слухати  та відчувати. Потрібно бути чутливим.  Коли одна людина говорить з іншою людиною, вони обмінюються інформацією. На більш тонкому рівні, тож  в ту ж мить розмовляють їхні душі. Вони воркують, як голубки - ви не можете зрозуміти сенс, але ви знаєте, що він є. Але ми слухаємо розумом, а не серцем. Розум же людини завжди егоїстичний, він все піддає сумніву, пручається.

Часто люди відштовхуються один від одного, хоча їх душі так і не встигли розповісти один одному про головне, про саме най сокровенне . І часто саме ті люди, яких ми відштовхуємо з особливою силою, говорять з нами про те, що  для нас найважливіше почути, прожити, відчути  частинкою душі  ...
Ось тому  іноді ми шукаючи протягом всього життя чогось особливого незбагненного  тільки для нас,  та зовсім не помічаємо коли воно поряд , коли потрібно зробити лише крок, або просто протягнути  руку. Ми не вміємо, або боїмося  довіритесь серцю, а не керуватись розумом.
Довіряйте  своїм почуттям, не відштовхуйте  та не тікайте від самого себе . Коли  між людьми  спалахують  почуття кохання  не запитуйте чому  та чого так не доречно?  Плекайте ці самі стосунки, нехай вони квітнуть  та розпускаються  як ніжні тендітні квіти серед  сурової зимної днини. Зовсім не важливо  скільки їм судилось квітнути, проте  сила, що  зароджується  в цю мить  має енергію такої міці, що ніяка інша з нею порівнятись не може.
  Любов, цього дійсно в надлишку не буває, її ніколи не вистачає. Напевно ми і живемо, для того щоб хоч коли-небудь випромінювати ЛЮБОВ. Бо в стані закоханості з нас виходить колосальний потік ЖИВОЇ ЕНЕРГІЇ,що спрямовується у Всесвіт. Може тому й існує наша цивілізація наперекір всім негараздам....



Прошу прощение моих читателей увлекаясь упоительно украинским я совсем забываю, что он  ведом не всем поэтому прошу меня простить и выполняю желание многих, пишу эту миниатюру на русском

  Душа не одна в этом мире. В этом мире тысячи, миллионы, миллиарды других душ. И среди них есть те, которые пришли сюда не только для того, чтобы проходить свои испытания, но и потому, чтобы помогать другим проходить их испытание, познавая  самого себя. Они приходят, чтобы говорить, чтобы даровать радость  и любовь ...  Но нужно уметь  слушать  и чувствовать. Нужно уметь слушать. Нужно быть чувствительным. Нужно быть чутким. Когда один человек говорит с другим человеком, они обмениваются информацией. На более тонком уровне, поэтому  в это же мгновение разговаривают их души. Они воркуют, как сударки - вы не можете понять смысл, но вы знаете, что он есть. Но мы слушаем умом, а не сердцем. Ум же человека всегда эгоистичен, он все поддает сомнению, упирается.  Часто люди отталкиваются один от другого, хотя их душе так и не успели рассказать друг другу о главном, об именно най сокровенном. И часто именно те люди, которых мы отталкиваем с особенной силой, говорят с нами о том, что  для нас важнейшее услышать, прожить, почувствовать  частицей души  ...
Потому-то  иногда мы, ища в течение всей жизни чего-то особенного непостижимого  только для нас,  и вовсе не замечаем когда оно рядом, когда нужно предпринять лишь шаг, или просто протянуть  руку. Мы не умеем, или боимся  доверитесь сердцу, а не руководствоваться умом.  Доверяйте  своим чувством, не отталкивайте  и не убегайте от самого себя. Когда  между людьми  загораются  чувства любви  не спрашивайте почему и чего так не уместно?  Лелейте эти самые отношения, пусть они цветут  и распускаются  как нежные хрупкие цветы среди  сурового холодного дня. Вовсе не важно  сколько им суждено было цвести, однако  сила, которая  зарождается  в это мгновение  имеет энергию такой мощи, что никакая другая с ней сравниться не может.
  Любовь, этого действительно в избытке не бывает, ее никогда не хватает. Наверно мы и живем, для того, чтобы хоть когда-либо излучать ЛЮБОВЬ. Потому что в состоянии влюбленности из нас выходит колоссальный поток ЖИВОЙ ЭНЕРГИИ, которая направляется во Вселенную. Может потому и существует наша цивилизация наперекор всем неурядицам....