Тиша, спокій, білий чай. Горілиць розкрита книга. Спи, небого. Зазвичай я також в просонні. Крига шерхне на Росі тепер і солодшає калина. Лини в мул сховались вже. Їжаки в солому. Може і мені вже час повернуть додому? Тільки де той, де той дім? Не покажуть і не скажуть: "час скінчився вже, ходім!". Мабуть так і цікавіше...
Вип'ю чаю чи вина. Закушу димком знадвору. У цю пору треба жить. Весело і просто. Хоч на рунах ворожи, хоч на зернах проса. Треба просто, просто жить. Лікувать коросту днів, сповнених печалі. Спати солодко, як кіт. Прокидатися. Дивитись далі безкінечний серіал "Далі".
P.S.
далі буде...
Далi
© Copyright: Валентин Лученко, 2012
Свидетельство о публикации №212102101548
Свидетельство о публикации №212102101548
Рецензии