Березовий гай.
Про що берізки гомонять
Світанком раннім у гаю?
І є бажання запитать –
Чи не про долю все ж свою?
Коли буяє цвітом сад
І маргаритки по траві,
Приходить в гай берізок кат,
Їх тіло ріже до крові.
Напившись соку досхочу,
Закрити рану він забув.
Невже ж він серцем не відчув,
Що тим свічу життя задув.
Берізок пестить знов весна,
Та плаче кожен їх листок,
Бо тут загине не одна,
З якої викачали сок.
Березовий гай
© Copyright: Вера Кириченко, 2012
Свидетельство о публикации №212102201448
Свидетельство о публикации №212102201448
Рецензии