Лина Костенко Журавлиный ключ...

            Вольный перевод

Те журавли, что шлют прощальный клёкот...
Печальна их сюита и светла ...
Натянет струны дождь осенний, долгий,
Те струны тронет пальчиком ветла.

Арфистка с грустью, - рученьки ивовые!
Прощальная сюита небесам...
Сыграй мотив, наполненный любовью,
Тот, без которого так холодно словам.

Ты мне сыграй осенний плач калины.
Сыграй мне всё, что я тебя прошу.
Я не скрипичный ключ, а журавлиный
Тебе над полем в небе напишу.

Лина Костенко

Ті журавлі, і їх прощальні сурми...
Тих відлітань сюїта голуба...
Натягне дощ свої осінні струни,   
Торкне ті струни пальчиком верба. 

Сумна арфістко, - рученьки вербові!
Тих відлітань сюїта голуба...
Зіграй мені мелодію любові,       
Ту, без котрої холодно словам.    

Зіграй мені осінній плач калини.
Зіграй усе, що я тебе прошу.
Я не скрипковий ключ, а журавлиний
Тобі над полем в небі напишу.