На порозi осенi

І ліс рудий, і лис рудий, і вивірка і білик, що вдоганячки скачуть з ясена на граб.
Вже завтра буде руно біле і засиніють озеро і став, і небо знову стане безрозмірним.
І сипоне робінія за ніч своїм зеленим падолистом. І зникнуть знаки на воді, в повітрі, на папері. І чистим знову стане лист: папірусу, берести чи екрану.
Я встану рано щоб бінарним кодом писати долю не свою (так попервах здається) на дошці, яку як не шкреби, ніколи не назвеш ні tabula, нi rasa...
Я встану рано і піду на річку кораблики з кори пускати (дарма ЩО думає сусід), бо  янгол
дивиться у слід і посміхається і серце моє м'якне...

P.S.

це - осінь, Серце, просто осінь...


Рецензии
Який високий клас!
Те, що ви вже досягли гармонії, ніде діти, а спроба сумніватися в цьому лише підкреслює вірність путі.
І те, що із своїх глибин ви виринаєе до нас на сайт, дуже тішить.

Все подобається,

Елена Иваницкая   25.10.2012 08:35     Заявить о нарушении
Пані Олено, дуже втішений Вашим відгуком. Це так важливо коли тебе розуміють, коли твоя писанина відгукується чутливим серцем (даруйте пафосність мою :-)). Щодо гармонії, то це такий собі Сізіфів труд :( На жаль, досягаєш її локально)
Дякую Вам!)

Валентин Лученко   25.10.2012 14:22   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.