За кадром - Поза кадром

На цій зупинці автобус стоїть найдовше,
У водія ранковий перекур і кава у пластиковому стаканчику,
Гірка та розчинна, нібе осіннє згоріле листя.

Небо щоранку інше, а люди майже ті самі,
Упізнаю їх у натовпі,
Вигадую для них імена та приватні історії,
Вгадую їхні безсоння по ранніх зморшках,
Читаю по ворушких губах їхні ранкові месиджі,
Подумки одягаю в костюми середньовічні...

Осені ж личать найбільше  – середньовічні...
 
Думаю –
цей чоловік був би хорошим пекарем,
І його жорстка борода була би припорошена борошном.
Тітка з вустами, стиснутими у риску, -
Не інакше, сестра-черниця,   
Що мерзне на ранок у порожній келії власного тіла.
Розпашіла кремезна дівка,
Студентка медучилища,
Приміряє чіпець перекупки і кричить розкотистим голосом
На ринковій площі: «Гле-е-е-ечики!!!»
Хлопець із плеєром – юний збіднілий лицар,
Золота – тільки у серці та під ногами...

...Лише одна жінка щоразу лишається поза кадром,
Зайва і в цьому світі, і в тому, далекому –
Молода макоцвітна  двірничка із цілим виводком безхатніх собак –
Вони говорять до неї, а  вона – до них.
Тільки й завжди  – до них.
Витнуті манікюрними ножничками силуети
У Господній книзі пізньої осені...

         
          На этой остановке автобус стоит долго -
          у водителя утренний перекур,кофе в пластиковом стаканчике,
          жидкий и горький,как дым от осенних листьев.

          Небо с каждым утром другое, а люди почти что те же.
          Я узнаЮ их в толпе,
          Выдумываю имена и собственные истории,      
          По их ранним морщинам угадываю бессонницу,
          по шевелящимся губам читаю их утренний мессидж,
          в костюмы средневековые  облекаю фантазией...

          Осени больше всего подходят - средневековые...

          Я думаю:
          Этот мужчина был бы хорошим пекарем,
          и мукОй его жесткая борода была бы припорошена,
          тётка с губами, стиснутыми в полоску,
          монахиня, наверняка,
          - в пустой келье застывшего тела холодно ей по утрам.
          Здоровая пышная девка,
          студентка педучилища,
          меряет чепчик торговки и кричит раскатистым голосом
          на рыночной площади "Гле-е-е-ечики",*)
          Хлопец с плеером - молодой обедневший рыцарь,
          золота - только в сердце и под ногами...        (о)

       ...только одна (каждый раз) остаётся за кадром,     (всегда?)         
          лишняя в этом мире, и в том, далёком-далёком -
          молодая, как маков цвет, девушка-дворник, со стаей бездомных собак.
          Они говорят с нею, она - с ними.
          Всегда - и только с ними.

          Вырезанные маникюрными ножничками силуэты
          в Божьей книге поздней осени...
       
перевод: Глеб Ходорковский