Дитячi роки

 Матрос з малини
Захотілось кавунів
Вані чорному матросу ,
Як завжди я не втерпів
Взяв усунув носа .
Знаю я де  той баштан !
-Під громадською горою !
-Там нарвем ми кавунів
Всі ідіть за мною !
А мені тоді було
Років із дванадцять ,
Ну ,а Толі Кадачку
Мабуть всі п`п'ятнадцять .
Наший Толя Кадачок
Грізний був босило .
З самопалом він ходив
Хоч не було сили .
Вовка ,Ваня Токарчук ,
Кривоногий чайка ,
Кучерявий бунячок
І Степанчик  зайка.
Вітя Оньша ,заволока ,
Не баштан ,одна морока
Льонька Швець ,Володька Кваша
Вся братва краянська наша ,
Ще  Вакуленко Степан
Рідний брат його Іван .
Всих. Не буду рахувать
Нас зібралось двадцять п`ять
За туманом затягли
На капшівку поплели .
-На капшівці перекур !
-Дав команду Чорний .
Вже кадака закурив ,
-Бач який моторний .
-На баштані не тікать !
-Сам Кадака буде
В сторожа стрілять .
Ось коноплі проминули
Видно вже баштан
-Стій !Скомандував іван
-Хто в розвідку піде ?
-Я !Сказав Тасько
- Я сказав Іван
-Ізнесу увесь баштан !
-На корінь попрямували
Вже мішки повитягали .
Коли тут я грім із неба ,
-Стій !Стріляй !
-Ти Леван із гречки переймай,
Всі зірвались наче з цепу
На бригаду подали
І тікали як могли
Так пиляку підняли
Що невидно неба
І матрос нам показав
Як тікати треба.
А за чайкою тоді
Ливан Капша гнався
Аж на плосківській межі
Чуть був не піймався
За колошу кривим пальцем зачепивсь
Протянувся чуть не вбивсь .
А до пам'яті прийшли ми
Як пройшли бригаду ,
Вже героями ішли
А матрос позаду.
А кадака самопал
З пазухи виймає .
Вмить він пачкою тернув
Вгору він стріляє .
А в цей час під калиною
Стояв офіцер із горпиною
Так кадаці зацідив
Прямо в саме вухо
-Не лякай ти молодиць
-Телепень !-Макрухо !
Но мені не промахнувсь
Вдарив як кадаку
Через тин я стребонув
З того переляку .
А за тином тим погріб стара яма
Сажу ,попіл і сміття
Висипала баба
Наче в пекло я попав
Задихнутись можна ,
Як же вибратись звідтіль
Задумався б кожний .
Та за мною вже ніхто не гнавсь,
Він кохав горпину.
Гарно все тут обійшлось
Якби не здер спину.
Всі зібрались у бузку,
Там же, біля школи,
Не прийшов один тасько,
Отаке в нас горе!
Чорний всих прорахував,
А Тасько в коноплях спав.
Отаке в мене було дитинство!
Не дали вкрасти кавунів,
Просто одне свинство.
А в цю нічку нещасливу
Всі мабуть не спали
Наші ріднії батьки
Нас все дожидали.
Гриша білий раз проснувся,
Василя немає,
-Дай я вигляну надвір,
-Деж це він блукає?
Вийшов тут він на поріг,
Штани підтягає,
Чує там десь у бузку босота гуляє.
Мов дивізія содат свято зустрічає.
Там і регіт,свист і крик,
-Чого там немає?
Взяв із дрив`ятні сокиру,
Добру вирубав хлудину,
Потехеньку взяв підкрався...
-Зирк, а Вася самосадом затягався.
Он дивлюсь організатор
Всеридині,він оратор.
Рябчик в нього безкозирка,
Ще на ній видніє зірка.
Тигром вискочив з кущів він.
Всих давай хрестити.
Пожалів би ти хоч нас ,
Скільки можна бити!
А матросу тільки вспів
По зашийку дати.
-Ах ви, сукині сини!
-Не пора б вам спати!
Наче вітром нас здуло,
Вміли ми тікати
Тепер кожен з нас побіг
До своєї хати.
У дворі своєму, у кориті вмився,
Вмить на сіно я заліз,
У сон погрузився.
Вже поснули сторожі,
Почало світати
І спокійно вже в селі
Спала кожна мати.
Проспівали всі півні,
Вже треба вставати
Тих півнів нам не почуть
Хоч пали з гармати!
Та ось чую я крізь сон
Хтось мене терзає
І щоб мене розбудить
З відра поливає
-Вставай сину !Хвате спать!
-Що там тобі сниться?
-Я с тобою цілий час
-Неможу возится.
-Вже корову я здоїла,
-Зібрала торбину,
-Та вставай ті поскоріш,
-Та жени скотину!
Череда в мене така:корова,телиця.
-Ой!Ми забули за таська,
Що йому в коноплях сниться?
Та проснувся він в обід.
Дуже жарко стало,
Якраз сонце гаряче
Зверху припікало.
Встав він, не пойме
На якім він світі,
Он і хлопці пасуть скот
До трусів роздіті
Потім сам він здогадавсь
Як тут опинився,
Якраз сторож куріня
На ньго сварився.
Та й поплентав до села
Бо вже був голодний .
Де він вбіса вчора взявсь,
Той матросик чорний.
На цім кінчаю я писать
А то ще можу набрехать.
Ні , це мені не снилось.
-Жаль що все те що було
В рядки не вмістилось
Вже нема того бузку ,
Зрубали тополі,
Щось за люди там живуть
У краянській школі.
Заросло все бур`яном,
Клинки піднялися
А босота баштанів
В світі розбрелися...