Суцільне непорозуміння,
І спокою місця не знайти,
Як краплею роздроблене каміння,
Із рідних вуст яд слів летить.
Одне і теж,слова як крапельки води,
Мов бур що мозок сверлить,
Ті дорікання апогею набули,
Від нервів віко аж тремтить.
Підвищується тиск,та тисне серце,
Як бути коли травлять увесь час?
Весь час все добавляють"перцю",
Життя скорочуючи час.
Ще сонце навіть не піднялось,
Ти маєшь свій єдиний вихідний,
Та"травля"з ранку вже почалась,
Цей віковий маразм,як лід тонкий.
І на перед дослівно знаєшь,
Що то не так,і то не слід,
Все розумієшь та бажаєшь,
Відносин розтопити лід.
Через годину все в порядку,
І дорікань,як не було,
І тільки біль залишется на згадку,
Тих слів колючих джерело.
Яд слов
© Copyright: Павел Богайчук, 2012
Свидетельство о публикации №212103001368
Свидетельство о публикации №212103001368
Рецензии