Невдалий жарт Бiма

Одного разу...
До мого помешкання-будки,
З паличкою своєю підійшла бабуся,
Щоб порядок під горіхом ,
Біля моєї будки навести.
Дивлюся...
Дошки з місця на місце перетягає.
Величезну бочку пихтить, переставляє.
Щось про себе промовляє...
Якось я глядь,
А бабусина палиця на землі,
Прямо біля мене лежить.
Бачу бабусі зараз не до мене.
Зрадів цьому, не розгубився,
Та мерщій цим та й скористався!
Бабусину палицю поцупити взявся.
Вона для мого ротика,
Якась товстувата...
Але ж всеодно
Я схопив її зубами
І давай завзято ,
Все швидше,швидше її таскати.
І ви думаєте куди?
Та у свою  ж будку,
Якось же впихати!
Таскав,метушився...
Я ж не дурний!
Щоб бабуся не чула
Тихенько про себе гарчав.
На місці тупцювався .
І так і сяк затягти в будку
Із усих сил такиж намагався !
Спочатку в будку якось вліз сам,
Потім палицю затягти,
В неї якось намагався!
Пихтів,кружляв,спішив,перевертався.
Знову й знову
Таки ж затягти її якось намагався!
Я її тягну ,а вона не влазить !
Я ж спішу!
Нарешті до половини втягнув, але ж вона довга
І далі не влазить!
Що ж робити?
Спересердя якось я загарчав...
І на палицю гавкнув!
Бабуся відразу почула.
В мій бік глянула
І враз все збагнула.
Перестала бочку тягати.
Показала на мене дідусеві
І давай вдвох сміятись,
А мені прикро стало .
Я замовк став сумувати.
Що не вдалось мені в будку
Бабусину палицю сховати.
А я ж так хотів,
Хоча би трішечки з нею порозважатись,
А головне
З бабусею пожартувати.