ОПЛЯ!

                Оп ля!

- Ви лиш гляньте, що він творить, негідник? Вітьок, біжи до мене!  Хлопчик лишив майданчик  і весь в сльозах, кинувся до дідуся. – Сиди тут, - мовив, обтрушуючи малого.  _ От негідник! – замахнувся костуром  на чумачого хлопця, що несамовито носився по майданчику штовхаючи дітей. – І де вони тільки набрались, супостати на нашу голову?
- Як де? – посміхнувся його товариш,  що сидів поруч, приглядаючи за онучкою. – Між іншим, свіжа кров… розбавляють нашу, дуже щось вона застоялась… З таких виростають  таланти , а буває й генії,  згадайте Пушкіна, приміром… Можу навести багато прикладів…
- Погляньте!  А ти що робиш? -  накинувся він на білоголового хлопчину, що набрав цілу пригірщь піску  і жбурнув в обличчя  обідчику. Але той лиш струснувся й поліз на драбинку. – Ото витримка, оце закалка! Все йому до лампочки! От що значить «свіжа кров».
- Сиділи б в своїй Африці,  а ми і без їхньої свіжої тут  прожили…
- Е, ні. – посміхнувся товариш. – Природа по своєму  розпоряджається…  Питаєш де беруться?   Іду якось, припізнився трохи,   діло було далеко за північ,   а тут от на розі будинку, обганяє мене таксі. Гаймує. Розчинились  двері, вискочило два двохметрових негри, витягли,  нашу дівулю…Повірите? В одній лиш маєчці! Господи! І гигочучи, мов жеребці,  повісили її  на огорожі. Ще й як повісили, бачили б ви цю картинку! Руки й голова – по один бік,   остача  - в інший!  Отак і висить на одному животі, блищить голим задом  під ліхтарем…  Мить стояли ніби , роздумуючи над чимось, а потім:  виляск розлігся на весь мікрорайон!  - Оп ла! – це один з усього маху приклався чорним п*ятириком до грішного тіла.  Вскочили в машину й поминай як звали…  От звідси й «беруться!»  А ви питаєте…   З «Оп ля!» й беруться…  Маринко, дівчико моя! -  гукнув.– Пішли додому!   

-