Я тебе хочу!

  Немолода пара сиділа в осінньому парку на лавці. Обпадало з дерев листя, що пожовтіло. З боку моря дув прохолодний вітерець, але осіннє сонечко, по-весняному ласкаве, ще  зігрівало за ніч неабияк захололий парк.   Чоловік зняв тонкі рукавички і узяв за руки жінку, намагаючись  зігріти її руки  своїми долонями. Він обернувся до своєї супутниці і неголосно сказав: "Адже ми змогли здійснити нашу мрію юності... Ми пройшли через весь жаль і радощі, і постаріли разом!" Пані уважно поглянула в очі своєму супутнику і посміхнулася.Вона хотіла щось йому сказати, але він продовжив... -"Адже ми ще зовсім не старі, - і після невеликої паузи додав, - ти завжди була хорошою дружиною. Я дуже тобі вдячний за це і сподіваюся, що ми житимемо довго... -"Так, це схоже на правду, милий, -ми ще жодного разу не бували в лікарні!"-  майже весело відповіла пані. Її красиве обличчя, злегка зворушене зморшками бiля очей, випромінювало щастя і радість. - Ми тiльки-но вийшли на пенсію...  У нас попереду ще ціле щасливе  життя." - "  Я завжди піклуватимуся про тебе, моя рідна, - ніжно сказав чоловік і доторкнувся губами до її теплої щоки. -  Я не можу бути довго без тебе, мила моя. Я люблю і хочу тебе... А знаєш, як звучить  іспанською мовою - "я люблю тебе"? - "я хочу тебе!" -"Якi вони молодці, ці іспанці!"-  вже зовсім весело сказала пані. Чоловік тихим голосом, немов боячись, що його хтось може почути, промовив; "Ти для мене означаєш більше, ніж моє власне життя і я тебе завжди ношу в своєму серці, коли буваю в розлуці з тобою."  - "Я рада цьому, -промовила пані, - але мені трохи незручно   признаватися тобі, що і я хочу тебе... Ти мій рідний..." Вона погладила його руку своєю долонькою  і тихо промовила: " Підемо додому. Мені цей вечір хочеться провести з тобою наодинці." Вони взялися за руки і рівним кроком попрямували до свого будинку...