Маленьке янголятко

Чи може тебе захистити маленьке невидиме янголятко, яке сидить на лівому плечі? Блимає великими оченятами, плямкає по-дитячому надутими губками та іноді губить відросле пір’ячко з крилець.
   Ти, такий сильний та дорослий, розсудлива людина. Віриш у чудо.
   Коли бракує сил і часу, бракує віри, вкотре бракує віри і вдохновення. Замість того, щоб щось діяти, ти сидиш і вдивляєшся у мерехтіння білих крил. Воно й справді надає впевненості. Щось зміниться! Ну, вже зараз уже точно все стане краще!
   Як же не хочеться знов розчаровуватись у маленькому янголі. Ти ж і раніше так вже комусь вірив – людям, школі, інтернетові. Та багато кому вірив, соціальній думці, книжкам дурнуватим. Дослухався.
   І от зараз довіряєш цьому безтілесному пухкенькому створінню. Такий рожевий рум’янець. Хлопчик же навіть розмовляти не вміе.
   А мої колишні помічники аж надто багато базікали. «Спочинь, заспокойся, все буде добре!».
   Не варто було б ставити три крапку, та це найліпше завершення сьогоднішньої примітки.