Обрывки Львова

Грохочущие проезжающие мимо трамваи. Ратуша. Собор.
Я бреду по узенькой, мощеной брусчаткой, улице, ветер развивает мой зеленый шарф, до меня все еще доносится аромат кофейни, я ем на ходу шоколад, и чувствую себя почти что счастливой.

Присаживаюсь на скамейку на площади, рассматриваю прохожих, смакую остатки шоколада, жалею, что не купила больше.

Время летит и времени одновременно нет. Я растворяюсь в этом старом городе, в кофейнях, во времени, в осени. Минуты забвения на скамейке кажутся вечностью. Фонтан, скульптуры, старинные купеческие дома, вся эта площадь и эти люди... охватывает ощущение, будто попадаешь в другое измерение, другую эпоху. Тут все так и дышит стариной, историей, тут все присыпано пеплом времени, овеяно легендой и тайнами. Или это я все так себе придумываю... Так или иначе, я растворяюсь в городе и город растворяется во мне.

Осенняя листва, шуршащая под ногами, бег стрелки часов, вокзал, поезд. Это не навсегда. Я вернусь. Обязательно вернусь...

* * *

Щоразу, коли мені видається нагода, я вирушаю до Львова. Для мене Львів - це друге після Парижу місто, де я відчуваю себе ніби вдома, ніби я повертаюсь до чогось рідного, близького, знайомого.

Ранок. Площа Ринок. Місто, що тільки-но починає оживати. Я проходжуюся численними вуличками, вкладеними бруківкою, смакую на ходу молочним шоколадом з цинамоном і відчуваю себе майже щасливою.

Мене вітають сувенірні крамниці та книжкові лавки, мене огортає кавовий аромат та відлуння українських пісень та старовинних польских мелодій.

Львів. Я повернулась!


Рецензии