Неминучiсть
Жовтим листям облітають мрії
З дерева печального
Життя…
У гіллі сухому виснуть тіні
Настороги, страху,
Каяття.
Падають, як яблука на скелі
Стиглих слів незібрані
Плоди.
Сіються інтриги по е-мейлах,
Хтось вінки приносить
До води.
Посипає сіллю свіжі рани
Ненароком зголодніла
Ніч.
І стоїть у тебе за плечима
Неминуче невблаганний
Лінч.
16.11.12
Фото автора
© Copyright: Василь Кузан, 2012
Свидетельство о публикации №212111601446
Свидетельство о публикации №212111601446
Рецензии