Ти мене любиш?

Валентин Лученко
 - Ти мене любиш?
 - Люблю, люблю!
   Прищур очей, як приціл:
 - Точно любиш?
 - Та, точно, точно!
 - Таку от? Безмакіяжну, пом'яту снами, на_три_чверті_сонну?
 - Точно таку: теплу, м'яку, що мурчить, як кішка, потягується усим тілом.
 - А ти любиш осінь по-справжньому?
 - Так, люблю.
 - Навіть таку, падолистову, сіру, що мрячить, дощить, рано темніє? Справді любиш?
 - Справді.
 - А чому? За що?
 - Просто так. Бо в ній - ти, твоє дихання тепле, твої мрії, надії. Осінь, серденько, це - життя. Як його і тебе не любити?


© Copyright: Валентин Лученко, 2012
Свидетельство о публикации №212111701507
Список читателей / Версия для печати / Разместить анонс / Заявить о нарушении
Другие произведения автора Валентин Лученко
Рецензии
Написать рецензию
Столько тепла и нежности тут...
Такой Вы славный, Валентин! Спасибо!

Алла Ребенко   23.11.2012 18:26   •   Заявить о нарушении
+ добавить замечания
Шаріюся, пані Алло! :)

Валентин Лученко   23.11.2012 20:15   Заявить о нарушении
+ добавить замечания
Написать рецензию     Написать личное сообщение     Другие произведения автора Валентин Лученко