Просто...

       Ввікни пісню Yasmin Levy – Me voy і читай....
       Хтось мене зрозуміє, а комусь просто начхати… Настала ніч… Так, вже настав той час, коли зорі слідкують за твоїм сном, але ти не спиш і строчиш на екрані душі думки буквами чорним по білому… Скоро вийде на темну вулицю неба місяць і осяє всіх своїм світлом тих, хто зібрався в клуб на дискотеку, сидить на лавочці зі своїм коханням наодинці або чекає дзвінка від того, хто повинен подзвонити: дівчина, мати, сестра – не важливо.
       Ти також не спиш і чекаєш в мережі чогось особливого, але нічого не приходить. Людей багато тут, але всі чекають, коли хтось прогнеться, як дерев’яний міст над річкою, щоб написати для розмови…
       Ти вмикаєш пісню поряд з нотаткою і починаєш читати, увімкнувши тихенько цю пісню, щоб слова, надруковані тут достукались до дверей твоєї душі, або просто пройшлись по коридору гуртожитку думок, залишивши після себе слід…
Грає пісня… Про що ти думаєш? Сум? Втрата? Сон? Наплювати? Що? Дівчина надривається на іспанському і ти входиш в свою душу, в свої думки, про щось особливе думаєш, хоч багато людей назвуть цю пісню гімном. Ти розумієш, що пісня про любов, кохання… Або смерть? Втрату? Переклад не особливо читати, досить читати переклад на емоціях співачки, голос якої роздирає думки і не дає дихати, лише стараєшся згадати щось особливе, щось цікаве, щось дуже цінне, що як скарб лежить в самому підвалі душі, про що жалкуєш і не хочеш втрачати, але що поробиш... Сум нахлинає, як цунамі на Японію, не дає покою. Чим голосніше співає вона, тим більше згадуєш втрачене минуле, яке не сулить тобі майбутнього, лише як опалий лист клену падає на землю, нагадуючи в момент падіння про все минуле життя і впавши на землю дає зрозуміти, що попереду буде краще або інше. але минуле також солодке, як гірко би не згадувалось…
        Випив, хоч не можна, але думки від цього лише переповнюють душу і вимагають виривання з душі і голови… Романтика пісні заворожує і дає зрозуміти, що болі від алкоголю – лише болі солодкого минулого, яке як цукерка з магазину була переварена тобою і лише спогади про смак і солодкість того раю залишаться в голові, пройдуть між кімнатами цього гуртожитку думок і знайдуть собі місце в пустій кімнаті, заповнивши її своїми речами… Можливо сухо і ніяк написано, але наплювати зроблене для себе, а публічно виставлено лише для оцінки майстерності або доцільності написання цього взагалі… Кохання – смерть, але життя для душі…