Пробач
Не плачеться, не гоїться, не стогне…
Мій біль – горіх. Лиш тріскає шкарлупа,
Лиш котить звук по стінах катакомби,
Немов у бездну із-за хмар упав
І зерня побивається в полоні.
Відлунює, надтріснуто вмовкає
Полон – причина всіх моїх нещасть.
Мій біль, мій найрідніший серцю каїн
Мене у жертву страхові віддасть
І питиме із черепа розраду.
Не зрадив я, не падав у обійми
Сліпих інстинктів, підступу жінок,
Не починав на перевалах війни,
Лиш приміряв на голову вінок,
Що цезарю належати повинен.
Не винен я, хоч кажеш тихо: «Винен...»
Та все одно, пробач мене. Пробач!
17.11.12
© Copyright: Василь Кузан, 2012
Свидетельство о публикации №212111800029
Свидетельство о публикации №212111800029
Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.