Зневiра


Нитку відстані намотаю
На клубок мовчазного серця.

Ти не сердься, я завжди поруч,
Просто в іншому, певно, світі.

Світять вени теплом зап’ястя,
Віддзеркалюють лезо бритви.

Наші битви життя програло,
Залишилися тільки тіні.

Синіх ліній пульсують грати:
Відпускають – не відпускають…

Каяття виливає вечір
Як помиї – під ноги свиням.

18.11.12


Ілюстрація: Тінь. Юрій Терещук. Нью-Йорк


Рецензии
Уныние

Нить разлуки я намотаю
На клубок молчаливого сердца.

Не сердись, я всегда буду рядом
Но в ином, вероятно, мире.

Светят вены теплом запястья,
Отражают лезвие бритвы.

Наши битвы жизнь проиграла,
И остались одни только тени.

Синих линий пульсируют жилки:
Отпускают - не отпускают.

И раскаянье выплеснет вечер,
Как помои, под ноги свиньям.

Анна Дудка   19.11.2012 15:55     Заявить о нарушении
Я знову вражений, Анно Михайлівно.
Просто чудово!

Василь Кузан   19.11.2012 19:15   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.