Шон Маклех. Огни самайна

С украинского http://www.stihi.ru/2012/10/01/9986

"В том виноваты жёны, что разбиваются щиты мужей
И они идут на битву друг против друга.
В том повинны жёны, что мужчины творят безумие -
Разрушают то, что не сложится снова,
Уничтожают то, чего не вернуть".
             (Скелла "Пир Брикриу")

Ночь самайна*. Я снова летаю
Над крышами ржавыми города древнего
И седого, как море пророчеств.
Когда месяц грустным котом
Заглядывает в окна вдов
С чёрными кудрями фатума
И с чёрным бельём одиночества,
Я летаю вместе с птицами тишины,
Что садятся на провода воспоминаний
И разговоров шёпотом
На закопчённых кухнях
И смотрят, как вертится колесо времени
В ночных такси летописей,
И хроники древнейших забытых битв
Пастухов бесконечных степей.
Я зову белого пса и белого, как снег, коня
Пасти табуны моих снов
И стада цветных иллюзий
Людей, что не спят в ночь откровения
И дремлют у клумб хризантем,
Которые посадил и вырастил бородатый дворник
По имени Лир.
Я летаю, летаю, летаю.

Примечания:
Самайн - праздник древних ирландцев. Отмечали, когда наступало время пастухам перегонять свои стада с летних пастбищ на зимние стойбища (как правило, 1 ноября). Один из наиболее почитаемых и шумных праздников в древней языческой Ирландии.

***

Вогнi самайну
                «То винні жінки, що розбиваються щити мужів,
                І вони йдуть на битву один супроти одного.
                То винні жінки, що чоловіки творять безглуздя,
                Руйнують те, що не складеться знову,
                Нищать те, чого не повернути…»
                (Скелла «Бенкет Брікріу»)

Ніч самайну.* Я знову літаю
Над дахами іржавими міста старого
І сивого як море пророцтва.
Коли місяць сумним котом
Зазирає у вікна вдовиць
З чорними кучерями фатуму
Та чорною білизною самотності
Я літаю разом з птахами тиші,
Що сідають на дроти спогадів
І розмов пошепки
На закіптюжених кухнях
І дивляться, як крутиться колесо часу
У нічних таксі літописів
І хронік прадавніх забутих битв
Скотарів нескінченних степів.
Я кличу білого пса і ще білішого коня
Пасти табуни моїх снів
І стада кольорових ілюзій
Людей, що не сплять у ніч одкровення
І дрімають під хризантемами клумб,
Які розбив і доглянув бородатий двірник
На ім’я Лір.
Я літаю, літаю, літаю…

Примітки:
Самайн – свято стародавніх ірландців. Святкувалося, коли надходив час пастухам гнати свої стада з літніх пасовиськ на зимові стійбища (переважно 1 листопада). Одне з найбільш шанованих та бучних свят у давній поганській Ірландії.