Початок к нець

Медитативно-фантастична абстракція

Спочатку не було нічого... була лише пітьма... навпомацки намацую двері редакції… не входжу, а ввалююсь. Світло! Хай буде світло! Чорти забирай. Вже день Божий, а на вулиці, як у негра… Струшую мокре від дощу пальто, капелюха… роздягаюсь… підходжу погрітись до розжареної „буржуйки”.
– Вітаю, панове! Що там нового в світі?
– Кінець світу. – потискуючи мені руку, втомлено відповідає черговий по редакції Валерій Костюкевич – Он там. Всі новини за останню ніч на столі у Михайла – Валерій поквапливо одягає плащ „ОЗК”, та бере до рук бувалу в бувальцях парасолю – працюй, а я піду баєньки. Що там на вулиці?
– Теж саме, Валерію, кінець світу – відповідаю у тон йому – щасливо добратись!
– Куди? До кінця світу? – посміхаючись запитує Валерій відчиняючи двері – До побачення! Якщо… – змахнувши рукою зникає в пітьмі.
Всідаюсь у м’яке, та зручне крісло головного редактора часопису „Прес-Форум” – любить наш Михайло комфорт – переглядаю зібрану по телефаксу інформацію за останню ніч: Алла Пугачова вийшла заміж. Ну хіба ж це вже сенсація? Гурченко…  Кобзон… Лімбензон… хтось зробив підтяжку шкіри на дупі?! В дупу!!! Нагріб, а мені тепер розгрібай.
Так… футбол… Відомий донецький футбольний олігарх потратив незначну частку своїх тіньових прибутків на приватизацію штату Аляска, котра, як стало відомо з достовірних джерел інформації, майже  рік тому безслідно зникла під хвилями світового потопу. „Шахтар” програв  у „Челсі” з рахунком: „0 – 1”. В наслідок цього, президент „Челсі”, котрий, володар Чукотки, застрілився, по-українські – трьома пострілами в голову і четвертим, контрольним, у сідницю. Олє! Олє! Олє! Знай наших!
Новини культури: під патронатом та за гроші екс-совєцького магната, екс- президент України, у спілці з екс-головою екс-СБУ, на першому каналі екс-державної української телекомпанії розпочали демонстрацію нового діоксинового реаліті шоу – „Моцарт і Сальєрі”.
А це про літературні новини: Мрії збуваються! Анонімний житомирянин з Мальованки, скромний геній, вигравши джекпота у черговому розіграші національної лотереї „Супер лото”, сума которого за останні дні сягнула рекордної суми рівної сумі викрадених з України мільярдів вигукнув останній хіт житомирського сезону – Аз єсьмнімся! В м. Житомирі спостерігається літературно творче піднесення поряд з прогресуючою білою гарячкою, котра набуває епідемічного характеру. Творчо мистецька гільдія „Аби не как” спільно з виробничою гільдією „Житомирської прозової школи” видали книгу Ярових трактатів філософського діалогу: „А ти мене поважаєш?” Да… це вже не абищо…
…На другому каналі „Інтер” розпочато показ нового мильно-оперного серіалу: „Не народженні гарними багаті вовчиці за приречення стати зіркою теж платять”.
 Safari-adrenalin – „Людина людині – вовк”: Відкриття сезону з полювання на бомжів. А це, що за реклама?! В дупу.   
За спільними висновками сейсмографів, географів, астрологів, ізотериків, та всяких інших астрофізиків, і астрошизиків: вслід за потеплінням – буває похолодання, а за похолоданням – знову буває потепління…  долар упаде і причавить євро… ліра підніметься поєднавшись з ієною…  але, коли земля змінить полюси з плюсів на мінуси, ескімоси стануть папуасами, а редька з хроном – ананасами, не слід ігнорувати критеріями утопічного суб’єктивізму. Ачумєть, але читачу це до смаку. Пайдьот!
Вибухнув ще один реактор – ну це вже теж не сенсація. Ми до цього звикли… Знову землетрус у центральній Європі. Знову прокинувся вулкан „Везувій”…
Валерій – невиправний оптиміст. Але відібрані ним сенсаційні новини далеко не всі оптимістичні. Ось… Африканський континент зіткнувся з Південноамериканським. Зникла під хвилями цунамі Японія. Припинився будь який зв’язок з Австралією, ніби і не було її… зникла. Що робиться?! Світ з’їхав з глузду! Буревії, цунамі, торнадо, комети, астероїди… Гольфстрім почав рухатись у зворотному напрямку… Штормові попередження… Бойовики з „Алькаїди” обміняли Беню Ладена – на чемодан президента Сполучених Штатів з ядерними шифрами. На вимогу депутатів Російської Держдуми, президент Росії відчинив свій „атомний чемодан”! У ньому виявлено лише мотузку з зашморгом – Мансе, Чучхе!!!
Паніка у всьому світі. Жах! Все летить шкереберть. Масони, за планом Меддоузів, скорочують чисельність населення! Гомосексуальні ку-клус-кланівці переслідують і фізично розправляються з представниками сексуальних меншин – натуралів. В пологових будинках спостерігається масовість викрадання немовлят і продаж їх для виготовлення ліків, біозапчастин, та на делікатеси.  Збуваються шизоїдні пророцтва з журналу „АВЖЕЖ” описані в оповіданнях під назвою:  „Жахи Нашого Майбутнього”. Ось іще один лист до редакції… зворотна адреса: село Гай... підписано: „Еммануїл”?!
– Людмило – звертаюсь до секретар-друкарки – шеф так і не з’являвся? Михайло, не телефонував? – запитую розпаковуючи конверта.
– Михайло десь зник і телефони, ні домашній, ні мобілка, не відповідають.
Читаю листа: „На початку не було нічого…” Хм… це щось біблійне, чи знов якийсь астрошизік-контактер? Розвелось їх. На початку не було нічого… і отут появився я… і захтів кави…
– Ну, а кава хоч є? – запитую у Людмили.
– Кава є. Ось, зараз погляну, чи закипів чайник. – Людмила відчинила двері до коридору… але, раптом і швидко зачинила їх з грюкотом, аж штукатурка посипалася.
– Там! Там! – з широко розплющеними від жаху очима кричить, вказуючи на двері – Там!..
– Ну, що там? Податкова інспекція, чи дезинфекція? Привид перестройки, комунізму, чи помаранчевої революції? Кіллерів боятися – в українській пресі не працювати – старанно приховуючи за вдаваною безтурботною балаканиною власну тривогу і страх, гарячково смикаю шухлядку стола де… – Заспокойся!
– Там! – всівшись прямо на "буржуйку" і мотаючи головою, волає Людмила – Там!..
– Тат-там – передражнюю її – звісно, що не тут-тут – підходжу до дверей, на ходу лаштуючи купленого на чорному ринку, одного на всю редакцію револьвера. Часи ниньки непевні, отже доводиться… – Заспокойся, Людочко, а то до "Ющенка" потрапиш. Тільки не на реаліті шоу. А в психушку імені Ющенка, що у Вінниці. Там, де Гітлер колись перебував… і я там був, мед пиво пив… по бороді текло, а в рот… – рвучко відчиняю двері націлюючи револьвера... – В рот твою?!
За дверима не було нічого?!  За дверима взагалі нічого не було?!

Спочатку не було нічого… і те нічого називалося – хаосом. І носилось Слово серед хаосу. Слово було завжди. Слово було вічне. І було Слово – Альфою, і Омегою серед безмежжя хаосу. І сказало Слово: "Хай буде так". І утворилось моє – "Я". І стало моє "Я" називатись словом – "Я". І було моє "Я" – словом, створеним за образом і подобою Слова. І пізнало моє Я, створене Словом Божим, що воно є – моїм Я. І зрозуміло моє Я, що це добре…
Дуже сумно і самотньо було моєму „Я” посеред хаосу – ні з ким було і словом перемовитись. Адже, було лише Слово і було лише „Я”, створене за образом і подобою Слова. Але, поза як, Слово було – Словом-Творцем, то і моє „Я”, створене за образом і подобою Творця, теж мало дар творення.  І тому моє „Я”, котрому дуже захотілося материнської ласки, сказало слово: "Нехай буде у мене мама!" І згустився хаос. І стало моє „Я” існувати в лоні матері. І зрозуміло моє Я, що це добре, але, не відчуло цього. Тому, що не мало тіла. І сказало моє „Я” слово: "Нехай буде у мене тіло!" І з’явилось у мене тіло. І відчуло моє „Я”, що це добре. І росло моє тіло, і стало тісно моєму тілу в лоні матері. Тоді сказав я: "Нехай буде світ!" І створився світ. І вийшов я на світ з лона матері. І заплакав я, з’явившись на світ, тому що дуже хотілося мені їсти. І створив я цицю, і припав до циці. А коли нассавшись моні досхочу – засміявся, то мого сміху, як і мого плачу не чув ніхто. Тому що не було тоді нікого, окрім мене, мами, та циці. Світ тоді був сліпим, і німим. І не було тоді ні темряви, ні світла, ні звуку… навіть "Інтернету" тоді не було... І відділив я світло від темряви… і створив я звук… і створив я людей, за образом і подобою… і усміхнувся я до людей. А люди – по образу і подобі, усміхались до мене. І було те добре. Але люди були ще нерозумними. Вони ще не стали гомоссапіємсами і були – як дикуни. Торохтіли брязкальцями, та щось "агукали" до мене. Вони не знали мого імені і тому називали мене: Усі-сюсі, Пусі-мусі… Тоді сказав я – нехай буде у мене ім’я. І утворилася церква – храм Божий, у якій мене охрестили і став я мати ім’я.  І спробував я розмовляти з людьми, але вони не розуміли мене. Люди, не мали мови і не вміли розмовляти. Тому створив я мову і став навчати людей мови. Спочатку навчив я їх вимовляти прості слова: няв-няв, гав-гав, баба, дай-дай… потім навчив складати слова в речення. Стали тоді люди розуміти мене і навчилися розмовляти по-людськи. І було те добре…
Хоча люди вже і навчилися розмовляти по-людськи, але були ще зовсім темними і не грамотними. Вигадували, та розповідали мені якісь казки: про лелек, про капусту… От і вирішив я навчити людей грамоти, щоб уміли вони читати книжки і зрозуміли те, що життя це не казка. І створив я священників, щоб вчили людей Слову Божому. І створив я школи. І створив я вчителів, та став навчати їх писати, читати… Вчителі ж навчали людей. І було те добре. І було те так добре, що возлюбив я світ і людей створених мною. Так возлюбив я світ, що створив я для нього кохання. І створив я собі кохану дівчину, та взяв її собі за дружину. Палко покохав я свою дружину і було мені з нею добре. Усе на світі було добре і увесь світ був добрий... але...
Але, коли я був ще маленьким і коли мені дуже захтілося солодощів та іграшок, створив я крамниці, наповненні солодощами, та іграшками, щоб їх вистачало на всіх. Однак, коли я попрохав у мами купити мені солодощів, чи іграшку, мама відповіла, що у неї немає на те грошей. І створив я гроші...
О, Господи! Каюсь! Коли б ото я знав, яке зло я створив. Люди добрі! Люди перестали любити людей, а стали любити гроші. Люди перестали поклонятися Творцеві і славити Творця, а стали поклонятися грошам і славити гроші. І стали добрі люди – злими. Люди стали творити зло і поклонятися злу. Люди стали накопичувати гроші і накуплені за ці гроші нікчемні речі, та називати оте все – „добром”. Задля здобуття грошей і отого, нікчемного, „добра”, люди почали красти, вбивати один одного, продавати совість душі своєї і безсмертя душі своєї. За гроші люди почали нищити природу створеного Богом світу. За гроші жінки почали торгувати створеним за подобою Божою тілом і продавати дароване Творцем кохання. Люди перестали заробляти гроші собі на прожиття, а стали жити задля накопичення грошей. Але  чим більше накопичувалось грошей, тим більше вони збезцінювались і їх потрібно було все більше і більше. Люди почали оцінюватись не за людськими якостями, а за ціною накопичених грошей. І тому стали люди – продажними. Накопичених грошей ставало все більше і настільки вони збезцінились, що за них можна було купити лише дешевих розваг, програти в казино, потратити на розпусту, на борделі, на горілку, на наркотики, на сафарі з полювання на людей. Люди забули про блаженство і задоволення в молитовному спілкуванні з Богом і пізнавали лише задоволення в розпутстві. Людство розділилося на бідних і багатих. І почали багаті, в гордині своїй, принижувати бідних. Багаті найняли собі книжників, законників, адвокатів, президентство, владу, парламенти, радників, котрі, на їхнє замовлення, понавигадували їм своїх законів, які можна було б порушувати, міняти і тлумачити, як завгодно і вигідно для багатих. Вони скасували смертну кару, позбавивши самих себе  як страху Божого, так і страху перед покаранням за провини, та від тієї безкарності геть знахабніли. Забувши про Содом і Гоморру, беззаконні законники узаконили одностатеві шлюби і осквернили тим дароване Богом кохання. І перестали люди слухатись слова Божого, перестали боятись гніву Божого. Перестали, люди, жити за заповідями Божими, а почали жити за придуманими людьми ж законами. І зіпсувались люди. І зіпсували увесь світ. І став світ, що був раєм – пеклом. Прокляв я гроші... і не стало у мене грошей.
А коли не стало у мене грошей, то відвернулися від мене всі близькі мої. Відвернулися від мене і рідні мої, і друзі мої. Навіть дружина моя, кохана, залишила мене. І почали всі довкола, і люди, і держава, принижувати мене за те, що став я бідним. Стало мені сумно і самотньо у створеному мною ж світі. Немов серед хаосу. Розгнівався я на людей. Розсердився я на увесь світ і сказав: "Нехай знову, не буде нічого. Нехай знову буде – хаос, де немає ні людей, ні грошей. Де немає, ні добра, ні зла, а є лише – вічність і вічне Слово Боже." І розкаявся я, що створив такий злий, та жорстокий світ...

У створеної людьми науки існує хибна теорія дійсності побудови світу. Вважається, що земля має форму кулі, котра літає навколо сонця серед безмежжя космосу. І зародилася ця, хибна теорія, тому, що хтось – Магеллан, об’їхав на своєму кораблі земну "кулю" довкола неї, прибувши у вихідне місце своєї подорожі, з іншої сторони землі. Нісенітниця! Адже, коли б корабель Магеллана подорожував по внутрішній стороні сфери – а такою, дійсно, і є світ – то і в такому випадку, він також прибув би до вихідного місця своєї подорожі з іншої сторони землі. Пілоти та астронавти, віддаляючись від земної поверхні, спостерігають спочатку увігнуту, блюдце подібну поверхню. І лише, з великої відстані, заглибившись у глибину космосу, бачать кулю. Це пояснюється тим, що людське око неспроможне охопити зором всю сферу. Тому, обмежена ділянка сфери світу – земної поверхні, при віддалені від неї, здаватиметься кулею. А коли спостерігач переміщатиметься в просторі з середини сфери, то йому удаватиметься, що він переміщається довкола кулі. Отже, все це, лише обман зору. Тому, теорія такої побудови світу є – самообман. Світ має форму сфери. А космос, у противагу хибним тлумаченням вигаданої людьми науки, знаходиться не довкола земної кулі, а навпаки, в середині уявного світосприйняття людини, де в глибині космосу недосяжній для сприйняття і є ота Велика Сила Творіння світу, яка називається Богом. Людина, котра створена за образом і подобою Творця, сама, також є творцем свого уявного світу. Саме тому життя будь-якої людини є безцінним, що воно вмістить в собі цілий всесвіт.
Отже світ, який існує довкола мене, є творення моєї уяви, як і все те, що існує в сфері створеного моєю уявою світу. В тому числі і Ви, мої читачі, існуєте лише, як ілюзорність мого світосприйняття. Коли ж я, дописавши останній рядок оцього мого послання, закінчу своє матеріальне існування в цьому світі, котрий створений мною ж, то відповідно з спустошенням і відмиранням моїх мозкових файлів, цей фальшивий світ буде розпадатися, зникати. Зникне під хвилями цунамі Японія, потоне Аляска, зникне Австралія, будуть невідомо куди зникати люди... почнуться повені, буревії, торнадо... Отже коли, Ти, мій читачу, дочитаєш до кінця оце моє послання, то залишишся лише Ти, як уявний його читач, замкнений у просторі твого уявного місцеперебування. Але, коли ти відчиниш двері...