Классические короткометражные сказки на украинском

          Дідова рукавичка
Відкрився у лісі готель „Дідова рукавичка”. Невеличкий, але по-домашньому затишний.
Клієнтів назбиралось – місць не вистачає. Один крутий став номер-люкс вимагати.
Потім бійку влаштував. Так розходився, що готель по швам розвалив. Розбіглися
клієнти, хто куди, а уламки снігом замело. Жаль, замерзли чиїсь інвестиції.

          Про царя
Жив собі цар. І мав він трьох синів: двох розумних і одного дурня. І добре, що той
третій несповна розуму був, а то невідомо, чим би ще та історія закінчилась.
 
          Котигорошок
Був собі один хлопчина. Котигорошком звали. Дитина як дитина, а як почав гирі
тягати, таким биком зробився – хоч поле ним ори. Отож і не дивно, що при нагоді
одного гада літаючого у землю закопав. Здоров’я ще нікому не завадило.

          Баба-яга
Жила собі одна прикра старенька. Звали її Баба-яга – кістяна нога. І хоча була інвалідом
1 групи, та все якісь паскудства добрим молодцям учиняла. Але ті молоді люди тому і були добрими, що на бабусю не ображалися, зважали на її похилий вік та слабке здоров'я.
Так і жила старенька, із казки у казку перебираючись; а може й досі живе. Добрі молодці
перевелися – перевірити нікому.

          Кощій Безсмертний
Жив собі один досить огидний тип. Кощієм Безсмертним звався. Такий собі дистрофічно
збудований мужчина з важкими розладами психіки. На тому грунті і постраждав.
Знайшовся якісь дурисвіт, набрехав Кощію, що смерть його начебто у голці схована
та й жартома ту голку зламав на його очах. Кощій Безсмертний і перекинувся з переляку – хіба шизофренику багато треба.

          Ілля Муромець
Їхав однією дорогою такий собі кремезний чолов'яга Ілля Муромець, аж раптом якісь
розбишака як свисне йому над вухом, та так, що кінь аж на ноги вкляв. Розбишаку того
Солов’єм-розбійником звали. Він над усіма так потішався. Але тут йому облом вийшов.
Чоловік хоча і кремезний, а тямущий – враз свистуна у торбу та став усюди із собою
возити. Де якась прикрість, ну там хулігани нападуть чи міліція причепиться, він Солов'я-розбійника із торби: - Ану, погань, свисти.  Той свистить – вороги, наче п’яні, з ніг валяться. Хоч і погань, а бач, у житті пригодилась.