Шу-шу-шу

Ш у у у ш у ! Ш а а а ! Ш а!
Г у г у у г у! Г и г и ! Зібралися на раду!”
“Та а а к, так! Влада дає гроші, аби ви гарні поділились!”
“Нема Автора”.
 Поет усяких Влад і депутат:
“Я відмовляюсь од своєї частки для вас!”
Бурхливі аплодують.
“Я сказати хотів… Гроші з податків. Автор теж платить.”
“Ц с с с сить - більше нам!” –  Матова смикнула колегу за штани.
“Правильно!” – підтримала викладач катахизису стоматолог  Зубоскалова.
“Так вот, діліться!” (На дрібне Поет Влад не кидається –  взяв десятки тисяч, сотні! Посміхнувся.) І жестом суворим і простим ще вище  зріс він над світом іражавих гвинтиків, що, скриплячи, ще глибше вгвинчувалися перед його ногами.
“Це геніально! Благородно!” – Загомоніли гомоном волі.   
“Надрукуємо чесний поступок Сребнюка в демократичній газеті!”
Спроквола усміхнувся: “Його вчинки срібняками впливають на отих рабів писак!”
Бурхливо аплодували.
“Тепер ідемо і посвятимо чаркою наше діяння!” – проголосив поет Сребнюк .
“Хвилинку! Честь поміняли на срібняки? Бога не маєте?”
“Хто такий, аби мочити нас, мораль читати владі і митцям? Геть!”
“Не стерпні відповісти. Я Людину Створив! А ви стали нелюдами”.
“Х у х у х а! Г і г и г и! Самозванець! Бомж! Геть, не псуй настрою!”
“Тішитеся? Зело Зла!”
“Х а х а х у! Г и г а г і! Г и г и х у х! Х і х і х і!… Бог знайшовся!”
Із реготом юрби вивалились із міської Ради до кав я рні - обмивати злорадство.