Сьогодні ввечері в моїй кімнаті дивним чином опинилося маленьке жабеня. Смішне, банькате, зовсім не гидке, а навпаки, дуже симпатичне. Весело стрибало по кімнаті і неголосно кумкало. Вдосталь натішившись непроханим гостем, спіймала його пластиковою коробкою для дисків. Жабеня благально дивилося крізь прозорий пластик і намагалося торкнутися мене лапкою – крихітною, з манюсінькими пальчиками…
Серед ночі я прокинулась з думкою: чому я не поцілувала його? Може, це й був мій прекрасний принц?..
… Мабуть, тому, що він був занадто юний для мене…
Мы используем файлы cookie для улучшения работы сайта. Оставаясь на сайте, вы соглашаетесь с условиями использования файлов cookies. Чтобы ознакомиться с Политикой обработки персональных данных и файлов cookie, нажмите здесь.