Як сонечко

Сонечко.

На лісній галявині серед високої трави з’явилася тоненька стеблина. Через кілька днів на кінці стеблинки можна було бачити маленьку жовту кульку. Хтось, проходячи поруч сказав: «Як сонечко». «Оце так!» подумала кульбабка, «так я – сонечко!»  Кульбабка весь день простояла мовчки з високо піднятою голівкою-квіточкою. Вона нікому не посміхалася, ні з ким не розмовляла і не здоровкалася, тому що дуже пишалася собою і своїм високим сонячним призначенням. А увечері з нею стала несподівана неприємність – її жовта квіточка сховалася у зелену долоньку. Що це зі мною? – схвилювалася кульбабка. Здоровезний будяк, який мешкав поруч по-сусідськи помітив хвилювання маленької квіточки і заспокоїв її. «Ранком вигляне сонечко, пригріє і ти знову станеш схожою на себе»  «То що? Я тільки схожа на сонечко, а не сонечко?» - не повірила кульбабка. «Старий будяк мені заздрить, я – сонечко!». Ранком знову на стеблинці з’явилася жовтенька квіточка і знову хтось сказав дивлячись на кульбабку : «Як сонечко». «Саме так, я і є сонечко. І край про це!». І знову кульбабка була така горда своєю красою і милою яскравою жовтизною. Її мрії заходили далеко, але все ж не далі лісної галявинки і вона мало чого помічала навкруги себе, бо була зайнята тільки собою. А через день квіточка помітила нові зміни у своєму зовнішньому вигляді. Із жовтячка вона стала білою і пухнастою. «Що це зі мною? Я ж сонечко! А що робиться навкруги?» - подумала кульбабка. Тільки тоді вона підняла свою пухнасту голівку і зазирнула у гору. Те що вона побачила угорі її здивувало. Там було синє небо і яскраве сонце. Додивитися кульбабка не змогла, бо дмухнув розбишака-вітерець, який розвіяв кульбабку і поніс її білі пухнасті парасольки-насіннячко по усім усюдам. Через деякий час на лісній галявині з’явилося багато кульбабок і галявинка стояла наче вкрита жовтеньким килимком. Подивитися на таку красу приходили і дорослі і діти. Вони радо поринали у жовтенькі хвильки і часто виринали із жовтими носами і щоками. А дівчата плели красиві віночки і уходили додому розквітчані сонячними подарунками. Дивно, чому нікому не прийшла в голову думка про те, що саме він чи вона сонечко, навіть не зважаючи на те, що у багатьох були жовті віночки, плямочки на носиках і щічках, а у деяких жовтенькі платтячка чи сорочечки.