Поема Пiсок i сонце
(верлібр, з циклу "Ера Онего")
Любов моя подібна
До піска гарячого,
Прогрітого сонцем твоїм...
Коли заходить воно - тепло променів твоїх
Ще довго зберігається в мені, -
І лише під ранок стає мені холодно;
Але знову сходить сонце,
І знову промені, торкнувшись,
Зігрівають мене...
Можливо, я не вмію
Зробити перший крок,
Не вмію запалити сонце, -
Але я не вмію утриматися від взаємності:
На тепло відповідаю теплом,
На байдужість - байдужістю ...
Можливо, я - лише дзеркало,
В якому кожен бачить себе...
І чи є це безволлям моїм?...
Але ж - ні...
24.08.2012
Братіслав Лібертус
Переклад з російскої мови http://www.proza.ru/2012/10/25/207
Свидетельство о публикации №212120901894