зоряний порох

Наші тіла - це зоряний порох,
наші думки, якщо вони справді наші -
відлуння чиїхось думок,
здається їх авторство час поховав.
Що нам лишається в цьому короткому проміжку?
Що наше?
Хвиля не може догнати хвилю.
Море і небо завжди різні.
Наш атомний годинник - марнотна спроба
внести хоч якусь сталість
чи точність
у цей вічноплинний світ...


Рецензии
Ваше стихотворение, Валентин, похоже на текст для медитации. Емкое и глубокое. и красивое, конечно же...
как красиво все мудрое...
Спасибо!

Алла Ребенко   11.12.2012 17:56     Заявить о нарушении
Cпасибо, Алла! Вы как никто другой умеете вдохновить автора хорошими словами! :)

Валентин Лученко   11.12.2012 18:31   Заявить о нарушении