Спогдядаючи мурашник

                «Шляхом можна наповнитись і з ним бути.»
                (Чжуан Цзи)

 Колись у Норвегії я споглядав старезну сосну, що виросла серед кам’яних скель. Падав лапатий сніг. Я довго блукав по глибокому першому снігу аж поки не звалився з ніг. Пізніше, сидячи біля вогню коминка в старезному кам’яному будинку, я згадував цю історію і написав таке:

 Мурахи! Я ваш повелитель!
 Це я блукав снігами Ісландії
 Дихаючи крижинками зірок.
 На схилах готичних Гімалаїв
 Це я мріяв про стежку
 Від одного дерева до іншого.
 Принесіть мені зерна,
 Які я покладу на долоні
 Мертвої почвари Гондвани.
 Сива борода Дарвіна –
 Бідолахи епохи сентиментальної.
 Одягніть макінтоші
 Будуючи піраміду з глиці.
 Моя тінь на мурашнику.
 Твоє дерево біля бароко
 Одразу наліво від Галілея.
 Дерев’яну кульку
 Кидаю в Космос.
 У чорноту. Навпростець.
 Покажіть мені Шлях
 До мого «я».
 До твого «ніби».
 До нашого «сутінки».