от-так

От-так і закінчилась казка.
нема вже того щастя й тепла,
нема вже й поцілунків й ласки.
простий  кінець прекрасного життя.
 
Жалієш, плачеш і не можеш
змиритись з цим от так.
не вірила, що таку помилку зробиш
і не виправити її ніяк.
 
Дурненька! думала минеться ?
пройде і зникне все от-так ?
не зникне, не пройде, не перестане.
згадаєш це ти іще й не раз.
 
Ти думала, що правильно вчинила
і так раділа, що зробила "вірний крок",
але час пройшов, а краще не стало.
страждання тільки в тебе повставало.
 
Говорив він тобі, що ти пожалієш,
що буде боліти і нічого не вдієш.
а ти посміялась і від нього  пішла,
немовби розумна тоді ти  була.
 
Час собі йшов.
Йому легше стало.
Забув він про тебе
і вже не кохає .
 
А ти тепер це відчула,
про що він казав,
тепер тобі важко, тепер ти одна.
немає ні ласки, ні того життя.
 
Так хочеш тієї частиинки  життя,
де він був щасливий і ти з ним була,
де раділи, сміялись і двох ви блукали,
і ніжно так ніжко вуста цілували.
Пробач, що не вірна була !
Пробач - не жаліла !
за те, що ні каплі тебе не цінила.
пробач, що без причини не цілувала.
пробач, що  за руку тебе  не тримала.
пробач, за байдужість
пробач за турботу.
за згаєний час і за душевну тривогу.
але я любила,
я дійсно кохала.
не жила  без тебе, а існувала.
так, я зрадила - жалію про це.
не знаю чому вийшло  в мене таке.
не можу без тебе.
не хочу так жити.
кожного дня про все це жаліти.
забудемо все і почнемо ми знову.
з нової сторінки, з нового листа.
нашу історію щасливого кінця.
напишемо  казку
без сліз і страждань.
де буде кохання
і море бажань.
де будуть і мрії
і щастя й життя,
в якому немає ні каплі зла.