Шон Маклех. Письма Гильгамешу

С украинского http://www.stihi.ru/2012/12/10/6744

"Мы ещё не знаем, что такое жизнь.
Откуда нам знать, что такое смерть?"
(Конфуций)

"Я расскажу о человеке,
Который познал всё".
("Песня о Гильгамеше")

Глиняные люди
Пишут свои глиняные книги
В своих глиняных снах,
А я пишу - их герою, поводырю
Этих слепых с глиняными глазами,
Что прозрел вдруг,
Поняв, что тело вечно,
А душа - лишь вспышка в пустоте,
Что глину превращает
В судорогу страданий.
Напишу ему письмо,
Положу в глиняный кувшин
И брошу в глиняное море -
Пусть погрузится
На самое дно океана истории,
К людям, которые придумали
Обозначения звуков и слов.
Ты первый понял,
Что все мы из глины вышли
И глиной станем.
Может, мы -
Лишь пламя свечи,
Что на ветру гаснет?
А глина - это нити одежды,
Это раковина улитки по имени человек,
Или просто черепок.
И тот свет, который
Мы называем "духом",
Всего лишь колебание
Пустоты.
***

Листи до Гiльгамеша

«Ми ще не знаємо, що таке життя.
Звідки нам знати, що таке смерть?»
(Конфуцій)
               

«Я розкажу про людину,
Яка пізнала все…»
(«Пісня про Гільгамеша»)

Глиняні люди
Пишуть свої глиняні книги
У своїх глиняних снах,
А я листа – їхньому герою поводирю
Цих сліпих з глиняними очима,
Що прозрів раптом
Зрозумівши, що тіло вічне,
А душа – лише спалах у порожнечі,
Що глину перетворює
У судому страждань.
Пишу йому листа,
Покладу в глиняний глечик
І кину у глиняне море -
Нехай зануриться
На саме дно океану історії
До людей, що придумали
Знаки звуків і слів.
Ти перший зрозумів
Що всі ми з глини виникли
І глиною станемо.
Чи може ми –
Це тільки полум’я свічок,
Що на вітрі гаснуть?
А глина – це нитки одежі,
Це мушля равлика на ім’я людина
Чи просто непотріб.
І те світло, яке
Ми називаємо «духом»,
Це лише коливання
Порожнечі…