Землетрясение в Лесной сказке

(Фейлетон)
Мер Білої Церкви Василь Петрович ледве встиг втекти від власних виборців -  мітингувальників, що розлюченим натовпом прорвалися до сесійної зали і вже ось - ось мали роздерти його на шматки в знак протесту проти   продажу дитячого табору відпочинку «Лісова Казка». Сидячи в заперті в своєму кабінеті,  він гарячково тремтячими губами нашіптував – я ж для народу, я не для себе, не відають невігласи, що роблять. Це так вони мене віддячують за  те, що я незважаючи ні на що, все ж таки продав цей клятий табір в добрі руки і поповнив міську казну. Як не як, а 2,4  млн. гривень , ціна питання,  на дорозі не валяються. І взагалі, при чому тут я, нехай депутатів катують, а вони за мене взялися.
Тим часом,  представники депутатського  корпусу, а це переважно від фракції БЮТ, задоволені розходилися по домівках з думками в голові – вони зробили це, вони зробили це. ..Правда, вторгувати вдалося не  50 млн. грн. - таку ринкову ціну має об’єкт , а трохи менше, але ж не  вони  винні в цьому.
Посудіть самі. Як тільки депутат потрапляє до сесійної зали, його руки робляться неначе чужі. Самі несамовито тягнуться вгору, незалежно від власної думки їх володара, коли треба проголосувати за якесь  капосне рішення для міста. Що вже не робили, а вони, неначе  під впливом невидимої  магнітної сили, не слухаються і все тут.
Ось і на останній сесії. Ніби – то  пройнялися сподіванням народу, перейнялися міськими негараздами і вже мали наміри нормально працювати, аж тут знову трапилася та сама  біда з руками – потягнулися  вони вгору за сумнівне рішення по продажу дитячого табору і все, що ти з ними поробиш. Тужаться, обличчя  зблідніли, на очах в деяких  виступили  сльози совісті, але як не  намагалися депутати припинити неподобство неслухняних рук – нічого не виходить.  Навіть незворушного мера все це пройняло так, що його до того бліде обличчя,  покрилося багряними плямами, неначе було окроплене  кип’ячою водою. Тяжко та сумно  стало  Василю Петровичу від того, що бідолашні  обранці і цього разу не втрималися від  шкідливої звички і в черговій раз  прийняли  рішення, що суперечать інтересам простих громадян. Але що поробиш – така демократія.
То ж Ви, наші шановні жителі міста Білої Церкви , не ображайтесь на них і ввійдіть   в їхній стан. Адже вони  хотіли, щоб в місті  стало краще, але вийшло як завжди. Це все ті кляті неслухняні депутатські руки винні, щоб вони неладні були. То тягнуться самі по собі вгору, коли не треба, а іншим разом протягуються до кишень прохачів підприємців або громадян, якщо хтось з них знахабніє і спробує  вирішити якесь мирове питання.
Що ж то за невидима сила така, якій не можуть дати ради не те що простий депутат, а й навіть сам міський голова Василь Петрович. Він іноді відчував її підступну дію, як, наприклад,  на останній сесії. Ви правильно здогадуєтесь, коли думаєте, що  ця сила спричиняється папірцями, але не простими, а на яких намальовані чарівні слова – гривня, долар, євро і т. д. Це звичайні гроші, яких  ніколи не буває забагато. Чим більшу купу грошей пропонують депутатам за прийняття заказаного рішення, тим швидше руки депутатів в сесійній залі  піднімаються  догори. То яким же треба бути міцним горішком, щоб втримати руки від голосування за продаж табору, та його смішну ціну, коли вони вже відчувають  отримані чарівні папірці в знак подяки від вдячних приватних рук.
Не хотів Василь Петрович цього продажу, але діватись нікуди. В міській казні немає грошей,  ніде їх  взяти.  От і змушені останнє продати - Лісову Казку, щоб звести кінці з кінцями. Ніхто навіть не здогадується,  як він  з великими потугами знайшов одну єдину приватну компанію ТОВ «Аримп» , як  після довгих та затяжних вмовлянь  вдалося вмовити цю компанію  купити табір. Це ж значний здобуток для міста,  бо решта компаній, до яких він звертався, не хотіли забрати цей об’єкт, навіть безкоштовно. Замість того, щоб подякувати мера за тяжку непосильну  пророблену  роботу по латанню діри  в міському бюджеті,   несвідомі громадяни дошкуляють його своїми протестами. Невже Ви не відчуваєте, що Василь Петрович серйозна людина і він не дозволить, щоб якісь там виборці давали йому вказівки що робити, а що не робити. Мер він в кінці кінців, чи не мер.   Якщо він сказав, що табір потрібно продати, значить дійсно його потрібно продати. Ну ніяк його не може зрозуміти    Білоцерківська громада , коли  здійснювала  галас та протести навколо цього питання. Невже той же  Олександр Ліневич – лідер Білоцерківської громадської організації «Рідне місто» , який очолює  рух непокори, не бачить, що дитячий оздоровчий табір «Лісова Казка», як такий, що  вже не існує.
Ще останнього заїзду восени минулого  року існував і,   як свідчать батьки дітей, що там відпочивали, був в непоганому стані,  а зараз ні. Все ж видно було в телевізорі, скільки разів ще треба показувати  розвалені стіни та облізлу фарбу, щоб повірили. Просто трапилось  незвичайне    явище, таке іноді буває в природі. Кажуть потепління клімату винне.  Чули про землетрус на острові Гаіті. Прикро, що там загинули люди, але тут не про це. Так от, одна сейсмічна хвиля,  поки невідомим для науки чином, зірвалась з цього острова і прямиком через розплавлену земну магму ринулась в напрямку  України. І потрібно ж так трапитись, що на місці виходу цієї хвалі на земну поверхню опинився дитячий табір «Лісова Казка», який і прийняв основний удар цієї хвилі не себе.
То давайте   подякуємо  власнику  приватної руки ТОВ «Аримп» Константину Ефіменко за те, що він за такі руїни хоч якісь гроші дав.  Уявіть собі, аби ця хвиля вдарила по Білоцерківській міській раді, щоб тоді  з нами було без такого мудрого керівництва. Як кажуть , краще що – небудь, ніж нічого.