Экологичная катастрофа

 
Клімат Землі в минулому періодично змінювався. За тисячі й мільйони років чергувалися періоди значного похолодання й, навіть, зледеніння з теплими епохами. Нині вчені дуже занепокоєні: схоже на те, що Земля розігрівається значно швидше, ніж це було будь-коли в минулому. Це спричинено різким збільшенням вмісту в атмосфері парникових газів -  вуглекислого газу , метану  газу та інш.. В земній атмосфері вуглекислий газ діє як скло в парнику: пропускає сонячне світло, але затримує тепло розігрітої Сонцем поверхні землі. Це викликає прідвищення температури планети  планети, відоме під назвою парникового ефекту.
Люди своєю діяльністю посилюють парниковий ефект за рахунок збільшення викидів СО2, СН4, N2O та інших газів. В результаті людської діяльності вміст вуглекислоти в атмосфері виріс більш ніж на чверть, метану – в 2,5 рази
Останні роки ми помічаємо потепління клімату. Літо стає жаркішим, зима – м’якшою. На сьогодні вченими зафіксовано підвищення середньої річної температури Землі на 1 оС . Результатом цього є негативні прояви кліматичних змін на землі. Ми з острахом спостерігаєио з екранів телебачення  різні природні катаклізми на планенті – затоплення водою, урагани, землетруси, цунамі , танення льодовиків  та інше. Але це тільки квіточки  в зрівнянні з тим що нас жде в недалекому майбутньому. Наступне підвищення середньої річної температури Землі на 2,5оС викличе значні зміни на Землі, більшість яких для людей буде мати катастрофічні  наслідки. Найнеприємнішими для людства є два наслідки парникового ефекту. Перший – значне збільшення посушливості в основних зернових районах, що викличе масовий голод та голордомор людства. Другий – це підйом рівня Світового океану на 2-3 метри за рахунок танення полярних льодових шапок. Це викличе затоплення багатьох прибережних ділянок. Парниковий ефект змінить такі критично важливі змінні величини, як опади, вітер, шар хмар, океанські течії, а також розміри полярних крижаних шапок. Внутрішні райони континентів стануть більш сухими, а узбережжя вологішими, зими – коротшими й теплішими, а літо – тривалішим і жаркішим.
Крім зазначеної загрози існує друга не менш небезпечна загроза – це екологічне забруднення середовища продуктами людської діяльності, в тому числі побутовими та промисловими відходами. Тут вже не потрібно їхати в інші країни , щоб спостерігати енкологічнв негаразди, бо  вони вже прийшли і до нас. 
На виїзді з Білої Церкви,  жителі й гості міста можуть спостерігати цікавий ландшафт: через дерева посередині рівнини видніються високі пагорби. Але помилуватися ними поблизу ні в кого не  виникає бажання: місцевий люд знає, що пагорби - це величезні купи присипаного землею міських відходів.
Полігон є потеціцно  агресивним з точки зору сприянню  розвитку  парникового ефекту, так і як  джерело забруднення прилягаючого регіону.
Волога у вигляді природних опадів систематично попадає на поверхню полігона, проходять через його внутрішні шари, розчиняє в собі  тверді токсичні речовини, що утворилися нагромадилися і у вигляді, так званого фільтрату,  фільтрується в ґрунт.
За даними відповідних профільних  інститутів встановлені такі  перевищення  граничнихї норм   токсичних елементів  у зоні впливу полігона ТБО:
Свинцю в 16,8 разів, миш’яку в 8 разів, олова в 5 разів, хрому в 2,8 рази, цинку в 138 рази, міді в 19 разів. За сумарними показниками забруднення  в зоні впливу полігону  прирівнюється до надзвичайно небезпечного.  Біологічний моніторинг показує, що рослинність на полігоні  знаходиться  в крайньому пригнобленому стані. Поверхневі води  в зоні впливу полігону не відповідають гігієнічним вимогам. У підземних водах виявлено в тому числі перевищення амонийнгого азоту в 29 разів, хлоридів в 83 рази.
В атмосферному  повітрі на території смітника виявлено перевищення граничних норм аміаку в 30 разів. Полігон постійно виділяє звалищний газ із  продуктивністю приблизно 7 мільйонів кубічних метрів на рік до складу якого  крім вуглекислого газу входить високотоксичний газ метан. Оскільки поверхня сміттєвих пагорбів не герметична, останній виділяється в атмосферу міста. Звичайно поки цей газ від полігону доходить до легенів жителів, він розчиняється в повітрі і його концентрації не є смертельною. Але  не слід забувати, що полігон перебуває в межах міста на відстані  5 км від його центральної частини, а жителі міста дихають отруєним повітрям з моменту народження протягом всього життя. Зазначені негативні екологічні фактори в сукупності з іншими аналогічними гидотами провокують  легеневі, ракові й інші серйозні захворювання, скорочують при цьому  середній вік громадян, особливо чоловічої статі.
Пересічного обивателя такі проблеми не турбують. Іхнє мислення просте -  на наш вік хватить, а після нас хоч потоп. Про те не всі люди думають такими категоріями. Є серед нас такі, яким не байдужий стан навколишнього природного середовища в якому проживаємо ми всі. До таких людей відноситься і відормій в місті підприємець Людмила Дригло.
Ше в 2005 р. Вона запропонувала здійснити повну рекультивацію полігону відходів (нейтралізацію шкідливого впливу полігону на навколишнє середовище) з залученням інвестора – японської  корпорації  Шимідзу . При цьому передбачалась попередня відкачка звалищного токсичного газу з наступним направленям його на одну іх котелень міста. Ввиявилось, що цей газ може замінити природний газ метан, який спалюється в котельнях. Післі відкачки газу передбачалось засіяти полігон травою, та засадити деревами.
Свіжі відходи вона  запропонува не захоронювати, а постачати як сировину на сміттепереробний завод де б з сміття вироблялася корисна продукція. Пропозиція була підкріплена  наявністтю  придатної для цілевого використання земельної ділянки в розмірі 10 Га за межами міста для будівництва такого заводу, та наявністтю івнвестора, який бажав співпрацювати з цього приводу.
 Для нормального господаря, в данному випадку влади міста Біла Церква, такі пропозиції як манна небесна. Адже по суті, місцевій громаді безкоштовно запропоновано ліквідувати  екологічного монстра – полігон ТПВ , що розташованй   у межах міста й одночасно вирішити проблему утилізації свіжих побутових відходів. При цьому від бюджету міста не потрібн було ні копійки.
Більше року місцева влада розглядала зазначені пропозиції Дригало по поліпшенню навколишнього прирордного  середовища, з усього було видно, що ну не вписувалась вона  зі своїми ініциативами в подальші плані місцевої влади. Врешті решт після досить  напруженої бюрократичної бумажної волокіти типу дай дорвідку на довідку   всеж таки  дозвіл на поводження з міськими побутовими відходами був наданий. Але не компанії Дригало , що фактично підняла цю проблему в очах громади , а двом невідомим підприємствам «Укрвторресурс»  та «Центр інженерного технічного прогресу».
Звичайно владі видніше яким способом краще вірішувати проблеми міста , але ознайомившись з пропозиціями одобрених міською владою зазначених  підприємств  та з висновками фахівців виникає не те що здивування, а жах від можливих наслідків впровадження їх  «екологічних» проектів . . 
.
Розглянем, наприклад, пропозицію «Центр інжегнерного технічного прогресу».  Замість технології нейтралізації шкідливих викидів з полігону було запропоноване  зовсім протилежне - розібрати тіло полігону без проведення його попередньої дегазації передбаченої нормативами, з наступним видаленням комерційних компонентів, а решту матеріалу використати  для будівництва доріг. Що ж, для автора цього проекту це дуже непогано. Отримавши монопольне право на поводження з відходами полігону створюється досить  принадлива перспектива збагатитися за рахунок видобування безкоштовної вторинної сировини. А що при цьому отримаємо ми, мешканці нашого міста?
Полігон твердих побутових відходів це гора висотою до 20 метрів, площею 10 га. та загальною масою 1.8 млн. т. По суті це величезний хімічний реактор з різними органічними та мінеральними речовинами, який в результаті певних хімічних реакцій генерую високотоксичний газ метан та інші супутні шкідливі речовини . В теперішній час "реактор" герметизований зовнішнім шаром глини, що передбачено технологією, а тому в атмосферу проривається відносно невелика кількість звалищного газу . Але що буде, коли в цьому "реакторі" зробити отвір, наприклад, для видобування корисних компонентів. Знаходячись під певним тиском звалищний газ прорветься через зазначений отвір і почне інтенсивно отруювати навколишнє повітря. Полігон і тепер в закритому стані створює навкруги проблеми у вигляді неприємних запахів. Проте, коли порушити цілісність тіла полігону, неконтрольований потік газу метану та інших токсичних зловонних речовин хлине на м. Біла Церква з дуже простих причин - полігон знаходиться в його межах на відстані 300 м. від найближчої жилої споруди. Непогано згадати, що в цьому місті живемо і ми з вами, в тому числі і міська влада, яка готує нам такий "комфорт" в перспективі. Дай боже, що в результаті хімічних реакцій в тілі полігону не утворилися ще токсичніші речовини, наприклад, ціаніди. Адже за 50 років експлуатації на полігон вивозили не тільки сміття, а і відходи заводів, в тому числі і з гальваніки, що значно підвищує шанс утворення ще смертоносніших речових. В такому випадку нам всім прийдеться жити в протигазах не один, а 15 років підряд. Іменно такий термін генерації токсичного газу в полігоні. При цьому кожного року на Білу Церкву буде виливатися 5,7 млн. м. куб токсичного газу. І це ще не всі біди. Від масового проникнення в тіло полігону кисню навколишнього повітря як правило виникне самовільне запалення полігону. Такі пожежі неможливо загасити, оскільки горіння проходить глибоко в його тілі, а тому до токсичного зловонного повітря в наші легені добавиться ще й густий їдкий дим. Як каже сама Людмила Дригало – міське сміттєзвалище це атомна бомба сповілненої дії.
Щодо залишків  тіла полігону перенесених на дорожнє покриття, то автори цієї ідеї мабуть хотіли одночасно  вбити двох зайців – і дороги збудувати і забезпечити на них зразковий дорожній рух, оскільки збудовані нові дороги  своїм залишковим неприємним запахом тримали б водіїв у бадьорому  й тверезому стані, як нашатир. Звідси і зниження ДТП. 
Доцільності такої пропозиції для міста нам пересічним громадянам не збагнути. Не збагнула цього і фірма «Біомаса», яка займаеться проблемами захоронення відходів в Україні, куди звернулася Дриґало за експертним висновком по даній пропозиції . Розібравшись у чому справа,  «Біомаса» в особі фіхівця справи, відомого вченого з міжнародним ім’ям Юрія  Матвєєва ,  письмово попередила, що розкриття тіла полігону дійсно приведе до загоряння біогазу, що істотно збільшить кількість  токсичних викидів в атмосферу Крім того було зазначено , що відмова Білоцерківської влали від запропонованих послуг Л. Дригало не піддається ніякому логічному осмисленню. Ця відмова завдає прямий збиток міській громаді – тобто мешканцям міста. Адже окрім економії бюджетних коштів місто мало отримати покращення загальної екології та атмосферного повітря. При чому також було звернено увагу не те, якщо цю пропозицію замінять технологією підняття висоти полігону за рахунок покриття його додатковими шарами, це також  не дасть належного ефекту,   оскільки буде  тимчасовим заходом на 3-4 роки, а далі проблема зостається.

Аналогічний екологічний проект  за результатами негативного впливу на довкілля є технологія утилізації свіжих відходів запропонована підприємством  "Укрвторресурс".
За вибраною технологією передбачається теж відбирати корисну комерційну вторинну сировину, якої не більше 7 – 10 % від загальної маси відходів, а решту вивозити в спресованих тюках в яри та ями на поля Білоцерківського району та Київської області і закопувати там  по 50 тисяч т. кожного року, а то і значно більше. Це означає те, що Київська область стане полігоном Білоцерківського сміття. Адже сюди треба добавити і те сміття, яке після відбору вторинних комерційних ресурсів підприємством  "Центр інженерно-технічного прогресу" теж потрібно кудись дівати, оскільки для будівництва доріг ці перепрілі рештки явно непридатні . При чому на відміну захоронення відходів на спеціально улаштованих полігонах, ґрунт на цих неохоронних безконтрольних стихійних полігонах від ерозії з часом оголиться , що завдасть значний дискомфорт  навколишнім селянам. Створення нового спеціально улаштованого полігону у відповідності до нормативів в теперішній час неперспективно. Всі можливі навколишні ділянки вже приватизовані, або скуплені, а місцеві сільські громади, як вже показала практика, будуть заперечувати проти теких технологій.
З приводу впровадження в Білій Церкві одобрених міською владою екологічних пропозицій зазначених підприемств є цікавий висновок державного науково-виробничого об’єднання національної академії наук України «Екологічні технології та нормативи» в особі теж відомого вченого в цій галузі, розробника багатьох екологічних нормативгних докуменитів   доктора наук, заступника відділу техногенезу Бориса Горлицького,  дослівно:
«Білоцерківський полігон твердих побутових відходів, як і інші полігони в Україні, створюють для міста одночасно декілька проблем.
Про те сама головна проблема, я вважаю,  це проблема невігластва чиновників, яким доручено від імені виборців приймати рішення стосовно вирішення глобальних проблем. Прикладом такого невігластва можна назвати випадок вибору  технологій по вирішенню проблем з відходами.
Невідомо, якими аргументами користувалась міська влада Білої церкви,  але за моєю думкою, та думкою інших фахівців екологів, були вибрані технології розбирання полігону та технорлогії захоронення відхоів в тюках неприпустимо використовувати в теперішній час.
Що це означає для населення не тільки міста Біла Церква а і всієї округи ? А означає це наступне:
 До цього часу невідомі випадки розбирання полігонів значних розмірів без його попередньої дегазації (маса полігону складає 1,8 млн.т ), а тому, як це вплине на навколишнє середовище теж невідомо. Полігон і тепер навіть в закритому стані створює навкруги неприємний запах, оскільки гази, що там утворюються від бродіння решток органіки прориваються назовні. Про те коли порушити цілісність тіла полігону потік в атмосферу  метану та інших шкідливих токсичних речовин різко зросте, що збільшить їх концентрацію в атмосфері міста Біла Церква в межах якого розташований зазначений полігон, а тому це створить  екологічний дискомфорт для мешканців.
  Аргументи авторів такої пропозиції про те,  що за довгі роки експлуатації полігону в його середині все перебродило і полігон стабілізувався не витримують критики. Дійсно нижні шари стабілізовані, але верхні шари є джерелом інтенсивного виділення токсичного газу метану, при чому в великих кількостях. Але головне не це. В часи Радянської імперії на полігони вивозили все що можна. Широко відомо, що  в умовах достатньо розвинутого тодішнього виробництва туди скидали і різні токсичні хімічні речовини. Хто дасть гарантію, що такі речовини не утворили нові речовині, шкідливі для людей.
Не меншу загрозу для довкілля складає і твердий остаток якого лишиться більше 90 % після відбору комерційних складових. Куди подіти ці рештки  в кількості біля 1,5 млн. т.. Якщо використовувати їх для доріг, то як боротися з запахом, який обов’язково буде присутнім в цьому випадку. Не потрібно мати багато розуму, щоб скласти висновок – розкриття полігону користі місту та Київській області не дасть.
Проте цікавим стає інше. Явно виплив на поверхню той факт, що фахівці які приймали  рішення про прийнятність зазначеної технології взагалі не мають  поняття про способи вирішення проблеми полігону. Якби вони попередньо ознайомилися з існуючою нормативною базою, то можливо таких казусних рішень було менше. Адже технологія поводження з полігонами твердих побутових відходів чітко визначене в однойменному  ДБН В.2.4-2-2005 “Полігони твердих побутових відходів”. Згідно цього документу полігони, що завершують роботу рекультивуються,  куди входить його дегазація з наступним насадженням на полігоні трав та дерев..
Не менш не професійно  була  вибрана технологія утилізації свіжих відходів в Білій Церкві. За вибраною технологією передбачається теж відбирати корисну комерційну вторинну сировину, а решту вивозити в пресованих тюках на яри та ями на території області і там їх складувати. А це означає те, що всі прилеглі райони стануть полігонами Білоцерківського сміття. Адже кожного року потрібно закопувати його не менше 50 тисяч тон. При чому на відміну від захоронення відходів на спеціально улаштованих полігонах, неприємні запахи  від  цих неохоронних безконтрольних полігонах розповсюдиться далеко за межі місць захоронення. Також потрібно враховувати і неадекватні дії шукачів корисних складовмих смятті на  безконтрольного розміщенних відходах біля інших населених пунктів області.
Але головне те, що в Україні, на відміну від Європейських країн,  відсутній нормативний документ стосовно накопичення і розміщення брикетованих відходів. Проект такого документу розроблений нами. Але затвердження такого документу в найближчому майбутньому не передбачається.
З цього виходить те, що інвестори витратять кошти, придбають відповідне обладнання, але здати в експлуатацію такий об’єкт не зможуть. А відшкодування збитків ошуканим інвесторам мабуть доведеться платити з бюджету міста, яке прийняло таке непрофесійне рішення. 
З сказаного витікає, що дії місцевої ради мабуть спрямовані на задоволення невеликої кучки авантюрних бізнесменів, які мають наміри заробити легкі гроші від продажу дармової вторсировини. При цьому явно видно відсутність елементарного професіоналізму у фахівців , яким доручено вирішувати долю регіону.
Проект Дригало, який міська комісія не прийняла до виконання  - це оптимальний варіант вирішення проблеми міських відходів. Це проект сміттєпереробного заводу з безвідходною технологією (Більш детальний опис його – див. у журналі «Комунальное хозяйство» №3 (11) 2008 р.). За цією технологією несортовані ТПВ з коліс перероблюються в товарну продукцію і головне – виробляється синтез – газ.  Для комунальної енергетики це не поганий варіант, оскільки такий газ значно дешевший від природного газу. Чому б не піти на зустріч такій пропозиції. Адже Дригало має відведену земельну ділянку для будівництва такого заводу і домовленості з інвесторами.  Проте інвестор не дасть кошти, якщо не буде впевнений, що на цей завод з Білої Церкви будуть постачатися  відходи. Отже останнє слово знов за міською радою»
Ось такий коментар надав Борис Горлицький з приводу проблеми   утилізації відходів в нашому місті. За висловом відомого колишнього лідера нашою бувшої супердержави нам всім мешканцям міста Біла Церква та прилягаючого району скоро «жить станет лучше, жить станет веселей». І це в прямому сенсі слова. У випадку самозапалення полігону концетрація токсичних компонентів в повітрі виросте в сотні разів. В стільки ж разів в наші легені буде більше попадати ядів у вигляді чадного газу, метану, аміаку, фенантрена, антрацена етилену, пропану, пропилену, окису сірки , окису та закису азоту та ін. Останній, це веселящий газ, який може провокувати у населення неконтрольовані припадки веселощів та сміху.
Ваимальовується той факт, що екологічні проблеми міста вірішуються не в комплексі. Можливі екологічні негаразди , про які тільки можна здогадуватися, від металургійного  завоу це одне, решта проблем це інше. Останні проблеми створюють нам власники заводу і тут все ясно. Бо вони переслідують типову ринкрову мету – добитися розташування заводу в такому місці, яке б забезпечило їм максимальний прибуток. Це капіталізм.

Неясно інше. Чому вибрана місцева влада так наполегливо і вперто намагається  своїм виборцям штучно створити проблеми, і досить серйозні, у вигляді  впровадження в місті розглянутих тут  казусних екологічних пропозицій від фірм «Укрвторресурс» та «Центр інженерного технічного прогресу». Чому влада , яка згідно ст. 10 Закону України про охорону атмосферного повітря  зобов’язана вживати заходи по скороченню обсягів викидів забруднюючих речовин, фактично стимулює таке забрудненя шляхлом відмови від впровадження технології по нейтралізації забруднюючого газу метану з міського звалища, пропонує до впровадження  сумнівні технології які навпаки, збільшують обсяги викидів забруднюючих речовин в атмосферу. Чому представники органів влади бублічно говорять одне, наприклад про бажангня залучити інвестиції в місто в тому числі і для вирішення екологічнх  проблем,  а в дійсності відлякують інвесторів власними непрофесійними рішеннями. Чому ці проекти не були розглянуті державним управлінням охорони навколишнього природного сеоредовища, як це передбачено діючим законодавством.  І нарешті,  чому державні органи місцевої влади не підтримують взятих  державою Україна зобов’язань по скороченню викидів парникових газів в рамках Кіотського протоколу. Ясно що відповіді та ці питання ми не отримаємо.
Якщо скласти можливі  викиди від цих технологій з можливими викидами від металургійного заводу і приєднати до вього цього шкідливі  викиди від зростаючого потоку   автомобілів, підвищенний радаційний фон радіоактивного забруднення від ЧАЕС та місцевого родону, забрудненя річки Рось в якій вже не рекомендовано купатися, забруднення води в водопроводі, яку без фільтрації не рекомендовано пити, то без значних зусиль зможна  спрогнозувати, що ми згинемо від власних відходів раніше ніж насунеться передбачувана екологічна катастрофа від глобального потепління.
З сказаного витікає, що поняття кращого екологічного проекту для міської ради і для нас з вами різні. Якщо перші своїми  невиваженими рішеями можуть нашкодити нашому здоров’ю,  то ми категорично не бажаємо цього. Альтернативи екологічним проектам, які має намір впровадити в регіоні відомій підприємець Дриґало Л.Б. немає. Міністерство екології та навколишнього природного середовища вже одобрило іі проект по рекультивації полігону відходів. Рано чи пізно, але міській раді доведеться звернути увагу на екологічно безпечні проекти і переглянути своє помилкове рішення. Але краще, якщо це трапиться в найближчий час . В противному випадку програємо і ми мешканці нашого міста добра і сама влада, оскільки підірве авторитет не тільки в очах своїх виборців.

Як зазначила сама Людмила Борисівна Дригало,  вона збираеться свою принципову громадянську позтцію стосовно забезпечення в місті достойних екологічних та санітарних  умов проживання відстоювати до кінця. Їй не байдуже чим будуть дихати її діти та внуки, а також всі ми  в недалекому майбутньому.