Мусорные проблемы

На виїзді з Білої Церкви,  жителі й гості міста можуть спостерігати цікавий ландшафт: через дерева посередині рівнини видніються високі пагорби. Але помилуватися ними поблизу ні в кого не  виникає бажання: місцевий люд знає, що пагорби - це величезні купи присипаного землею міських відходів.
Нескінченним потоком спеціалізований автотранспорт звозить сюди побутові відходи із усього міста й окраїн. Утворений з 1949 року міський полігон твердих побутових відходів (ТБО)  сьогодні вичерпав термін  експлуатації й досяг своєї критичної маси. На полігоні зібралося близько 1,8-2 мільйона тонн відходів, причому щодня він збільшується ще на 50 -60 тонн.
Полігон є потеціцно  агресивним як  для навколишнього середовища так і для  здоров'я жителів міста.
Волога у вигляді природних опадів систематично попадає на поверхню полігона, проходять через його внутрішні шари, розчиняє в собі  тверді токсичні речовини, що утворилися нагромадилися і у вигляді, так званого фільтрату,  фільтрується в ґрунт.
За даними відповідних профільних  інститутів встановлені такі  перевищення  граничнихї норм   токсичних елементів  у зоні впливу полігона ТБО:
Свинцю в 16,8 разів, миш’яку в 8 разів, олова в 5 разів, хрому в 2,8 рази, цинку в 138 рази, міді в 19 разів. За сумарними показниками забруднення  в зоні впливу полігону  прирівнюється до надзвичайно небезпечного.  Біологічний моніторинг показує, що рослинність на полігоні  знаходиться  в крайньому пригнобленому стані. Поверхневі води  в зоні впливу полігону не відповідають гігієнічним вимогам. У підземних водах виявлено в тому числі перевищення амонийнгого азоту в 29 разів, хлоридів в 83 рази.
В атмосферному  повітрі на території смітника виявлено перевищення граничних норм аміаку в 30 разів. Але саме неприємне те, що ця гігантська маса сміття є величезним хімічним реактором, у якому утворюється сміттєвий газ із  продуктивністю 7 мільйонів кубічних метрів на рік. Оскільки поверхня сміттєвих пагорбів не герметична, останній виділяється в атмосферу. І все було б нічого, якби не одна деталь: до складу сміттєвого газу, крім двоокису вуглецю входить високотоксичний газ метан (згадайте смерті громадян від витоку природного газу метану  з незакритих кранів газових плит), концентрація якого становить близько 50% від загального обсягу газу. Цей газ є сильним забруднюючим фактором середовища перебування.
Звичайно влада міста прекрасно знає про зазначені екологічні загрози   для населення. Але оскільки газ метан не має запаху , то він здійснює шкідливий вплив на організм людини непомітно.  Поки цей газ від полігону доходить до легенів жителів, він розчиняється в повітрі і його концентрації не є смертельною. Але  не слід забувати, що полігон перебуває в межах міста на віджстані  5 км від його центральної частини, а жителі міста дихають отруєним повітрям з моменту народження протягом всього життя. Зазначені негативні екологічні фактори в сукупності з іншими аналогічними гидотами провокують  легеневі, ракові й інші серйозні захворювання, скорочують при цьому  середній вік громадян, особливо чоловічої статі.
Однак зазначена проблема полігону не є фатальною. Технологія її вирішегння викладена в нормативному докумениїті  ДБН В. 2.4-2-2005 «Полігони твердих побутових відходів». Цей нормативний документ, який обов’язковий до виконання органами виконавчої влади вимагає, що  полігони які завершують терпмін експлуатації, до яких відноситься й Білоцерківський полігон ТПВ , повинні пройти процес рекультивації або процес знешкодження його шкідливої дії на навколишнє середовище. Це обов'язкова процедура, для  виконання якої необхідні значні бюджетні кошти  міста. Першим основним і найбільше фінансово витратним етапом рекультивації є дегазація полігону.
Ще в 2005 р. в якості директора підприємства, що займалося впровадженням ресурсозберігаючих технологій я  звернувся в Білоцерківський міськвиконком із пропозицією акцентувати увагу на указанній экологічній проблемі, яку можливо було вирішити з двояким зиском для міста, нейтралізувати шкідливі викиди і одночасно оримати  із сміття вторинний енергетичний ресурс – газ метан шляхом дегазації. . Однак  влада проігнорувала пропозицію. Тоді я звернувся до підприємців міста із проханням прийняти участь у вирішенні міської эколгічної проблеми. На жаль тільки один підприємець Людмила Борисівна Дриґало, довідавшись про погрозу, що дамокловим мечем занесена над Білою Церквою,  без зайвих розмов погодилася допомогти. У свою чергу вона запропонувала міській  владі спільними зусиллями здійснити повну рекультивацію полігону ТПВ куди входилі і його дегазація , при цьому для цього був залучений інвестор - японська корпорація  Шимидзу . Слід зазначити,  що інвестори співпрацюють переважно з приватними бізнесовими структурами, до якої відноситься і компанія Людмили Дригало, оскільки співпраця з державними, або комунальними підприємствами для них є ризикованою, оскільтки остінні не мають стійкорго фінансового стану
Одночасно Людмила Дригало запропонувала, у зв’язку з закінченням терміну експлуатації полігону, збудувати за межами міста виробничий кромплекс по преробці сміття в корсні товари з залученням також інвесторів. Для розпочатку діяльності по будівництву потрібні були земельна ділянка та згода Білоцерківської влади. Земельна ділянка в 10 га із земель запасу з боку Людмили Дригало була предоставлена,  при цьому вона розташована на гарантованій безпечній відстані від міста.
Для нормального господаря, в данному випадку влади міста Біла Церква, такі пропозиція як манна небесна. Адже по суті, місцевій громаді безкоштовно запропоновано ліквідувати  екологічного монстра – полігон ТПВ , що розташованй   у межах міста й одночасно вирішити проблему утилізації свіжих побутових відходів. При цьому від бюджету міста не потрібн було ні копійки.
Я не збираюся стверджувати, що керівники міста не мають здорового глузду ,  оскільки практично всі вони шановні люди з бізнесових кіл, де без гнучкого мислення не досягнеш гарного суспільного становища в  якому зараз вони перебувають. Однак їхні подальші дії відносно сміттєвої проблеми міста  усе більше  й більше схиляють до висновку про те, що тут не все впорядку. Тобто або керівники міста дійсно неадекватно оцінюють реальну ситуаціє в місті , в тому числі і проблему відходів,  або вони настільки розумні, що нам простим не осязнуть їх допитливого гнучкого і далекоглядного  розуму.
Не встигла виїхати делегація від інвестора, яка була  запрошена пані Дриґало для проведенния переговорів з адміністрацією про умови інвестування экологічного проекту, на котрих публічно була підтримана ініціатива Дриґало з боку міського голови, як мерія міста оголосила пані Дриґало «поза законом», тобто відмовилась від її послуг по наведенню екологічного порядку в місті.
Замість технології нейтралізації шкідливих викидів з полігону було ухвалене зовсім протилежне рішення.- розібрати тіло старого полігону, відібрати корисні компоненти, випустити в атмосферу міста зловонні газоподібні і токсичні утворення, а решту твердих залишків використати на будівництво, наприклад,  доріг. Можливо  в цьому і є геніальність управлінських рішень виконавчої влади. Адже залишки смердючих компонентів полігону перенесені на дорожнє покриття своїм неприемним запахом тримали б водіїв у бадьорому  й тверезому стані, як нашатир. Звідси і зниження ДТП.  Однак цього ніяк не могла зрозуміти спеціалізована фірма «Біомаса», куди звернулася Дриґало за експертним висновком по даній пропозиції . Розібравшись у чому справа,  «Біомаса» письмово попередила, що розкриття тіла полігону неминуче приведе до загоряння біогазу, що істотно збільшить кількість  токсичних викидів в атмосферу. Компанія Дриґало потім ще довго додатково переконувала керівництво міста, що розкриття тіла полігону це серйозне порушення положень ДБН В. 2.4-2-2005 «Полігони твердих побутових відходів», яке  приведе до вкрай  негативних наслідків для екології міста.  Інвестори, які були готові вкладати кошти в поліпшення екології міста так і не збагнули, чому міська влада відмовилася  співпрацювати з ними, адже це в першу чергу було вигідно громаді міста Біла Церква.
Іншим “генільним” рішенням мерії міста була відмова Людмилі Дригало в підтримці будівництва сміттєпереробного комплексу за межами міста. Замість переробки сміття на корисні товарі, що виключає утворення нового полігону відходів, цього разу було прийнято офіційне рішення - свіже сміття пресунути в тюки з наступним закопуванням на полях Київської області. А оскільки такого сміття за рік накопичується 60 тис т. , то нескладно розрахувати, що через 10 років вся Київська область перетвориться в новий суцільний сміттєвий полігон.

“Вершиною професіоналізму» і пекучого бажання допомогти багатостраждальному простому народу міста відзначилася  остання сесія народних обранців, що відбулася на початку квітня місяця цього року . На сесію, у тому числі,  був винесений на затвердження  прект договору про співробітництво між компанією Дриґало й міською громадою в питанні  рекультивації полігона ТБВ..
Згідно договору, Дригало взяла зобов'язання провести рекультивацію міського полігона ТБВ, тобто нейтралізувати його шкідливий вплив на навколишнє середовще, в замін при цьому не потебувала нічого. Цього разу чиновики від влади  міста ніяк не могли зрозуміти намірів Дриґало. Адже практично всі рішення сесій побудовано винятково на тім, що хтось щось просить від громади міста. В основному це земельні ділянки. А тут навпаки, людина запропонував безоплатно щось дати місту, при цьому згодна понести витрати в розмірі 188 тис. євро необхідні для  рішення цієї проблеми. У заполітизованих розумах міських депутатів, втомлених від хронічної боротьби за виживання в місцевому парламенті вже не осталоось місця для добрих справ, вибачите, але й здорового глузду. В погодженні договіру більшістю голосів було відмовлено.
Незважаючи на те, що  зазначені вище  пропозиції виключно  направлені на вирішення поблеми міста по утилізації твердих побутових відходів та ліквідації міського полігону ТПВ, влада визнала їх як такими, що не вирішують головної еколоргічної проблеми міста утилізації твердих побутових відходів. Міські влада спочатку відмовила в реалізації пропозиції Дриґало провести  безкоштовну дегазацію полігону ТПВ , потім відмовилася від послуг по будівництву сміттєпереробного комплексу, потім відмовилась від безкоштовної рекультивації полігону.
Після всього цього профільна депутатська комисии по соціальному розвитку міста й екології заявила у своїх зауваженнях, що попозиції Дриґало відхилені, тому що вони  не вирішують головної проблеми міста - проблеми міського смітника, що закривається. Вибачите, але це вже групове марення або сюжет для анекдоту.
 Люди влади забули, що крім кишеньково  - матеріальних інтересів існує ше просте поняття людяності й жалю до проблем інших людей. Людмила Дриґало як житель міста, меценат,  яка бере участь у вирішенні  міських проблем на суму 400 тис. грн.  щорічно, прийняла рішення в черговий раз надати спонсорську допомогу жителям міста - звільнити їх нарешті від міського  смітника , але влада чомусь вирішиля, що  населення міста цього не гідно. 
Про те, депутити цим не переймаютьтся. В звітній доповіді одніеї з провідних фракцій міської ради жваво прозвучали лозунги про значні досягнення  в тому числі в поліпшенні екології. При цьому відзначено, що  фракція вкрай  стурбована екологічною ситуацією в місті. Коли це так, то виникае питання, якщо депутати дійсно стурбовані проблемою екології , то чому вони  на останньому засіданні сесії проголосували пороти пропозиції Дригало здійснити нейтралізацію шкідливого впливу полігону ТПВ  на довкілля шляхом його дегазації і рекультивації. Чому представники органів влади бублічно говорять одне, наприклад про бажангня залучити інвестиції в місто в тому числі і для вирішення екологічнх  проблем,  а в дійсності відлякують інвесторів власними непрофесійними рішеннями.
Чому влада , яка згідно ст 10 Закону України про охорону атмосферного повітря  зобов’язана вживати заходи по скороченню обсягів викидів забруднюючих речовин, фактично стимулює таке забрудненя шляхлом відмови від впровадження технології по нейтралізації забруднюючого газу метану з міського звалища, пропонує до впровадження технології які навпаки, збільшують обсяги викидів забруднюючих речовин в атмосферу від порушення тіла полігону ТПВ, від розміщення на полях пресованих тюків з відходами.
Чому депутатська комісія з соціально-економічного розвитку та екології вважає, що пропозиція Дригало, яка була офіційно направлена  в міськвиконком по утилізації побутових відходів міста на сміттєпереробному заводі не вирішує головної проблеми міста - утилізації твердих побутовтх відходів.
Зазначений сумбурний несистемний підхід до  вирішення проблем відходів в місті говорить про те, що влада  перестала орієнтуватись в  простих питаннях - що таке гарно, а що таке погано. Створюється враження, що деякі представники влади забули, що  вони призначені для вирішення питань людей, а не навпаки - люди існують для того, щоб влада вирішувала  їхні проблеми.