Органи влади св домо в дбивають бажання розвиватис

В останню виборчу компанію міського голови основним виборчим тезисом одного з кандидатів  на цю посаду був лозунг: «Василь Савчук повинен бути мером міста, він чесна порядна людина». Спокійний та врівноважений заступник нині покійного тодішнього голови Генадія Шуліпи  Василь Петрович  дійсно справляв приємне враження принципової порядної людини, що мала намір на посаді мера відстоювати інтереси місцевої громади.
Пройшло два роки з моменту  закінчення виборчих перегонів, в яких виборці довірили  В. Савчугу головну міську посаду . Це достатній термін, щоб оціноти діяльность владних структур  під його керуванням. Головним критеріем оцінки для пересічного громадянине є просте зрівняння – чи краше стало в місті жити при Савчуку в порівнянні з тим періодом, коли міським мером був Шуліпа. Не будемо вдаватись до характеристик певних недліків періоду правління Шуліпи, але взагалом в той період соціальна, економічна та психологічна ситуація в місті була кращою ніж є вона тепер. Як заявив в одному з публічних виступів бувший перший заступник міського голови В. Гламазда, а він є професіоналом в веденні справ міського господарства,  влада допрацювалась до того , що далі нікуди. Соцаільно єкономічна ституація в місті доведена до критичної межі, в місті створюється хаос, якому сприяє непрофесіональні рішення влади,  що протирічать законодавству та  та низька кваліфікація управлінців. Як говориться в одному прислів’ї, хотіли  отримати краше, а сталось як завжди
.  Василь Петрович звичайно не визнає за собою огріхів, в слабому  управлінні містом,  які привели до того, що вже лунають заклики про його перевибори.  Мовляв певна група людей з числа його опонентів по пройдених виборах хоче взяти реванш і готує кулуарний переворот . Вони   провокують  компанію нападів на нього, інтриги, здійснюють моральний тиск, в тому числі і з боку прокуратури. В результаті це відволікає нинішню владу від нормальної плодотворної діяльності. 
. Але дозвольте заперечити Василю Петровичу. Якщо Вас дістають співмешканці міста, значить Ваша команда щось неправильно робить. Що іменно неправильно робить можна довідатись , наприклад, з публікацій  відомого громадянина міста, Вашого бувшого соратника, а нині Вашого ярого опонента,   Віктора Розсохи.
Давайте розглянемо Василю Петровичу важливий напрямок Вашої діяльності,  це покращення екології регіону. Звичайно ми знаємо Ваші письмові та усні публічні заяви, що покращення екологічного середовища, це одне з приорітетних завдань роботи Вас та Вашої команди. Про те незважаючм на це, будівництво металургійного заводу компанією «Євро Фінанс Лтд», який за висновками фахфіців, явно спричинить інтенсивне забруднення аттмосферного повітря, і противником якого ніби - то Ви були, не припиняється.  Ви купилися на 240 млн. грн. від соціальної угоди, яку Ви підписали з  зазначеною компанією, але забули при цьому народний вислів: «Безкоштовний сир буває тільки в мишеловці». Якщо компанія  має наміри надати такі гроші,  значить це  вигідно в першу чергу для неї, а не для міста. Маючи практично на теритовії промимслового міста з розвинутою інфраструктурою вагоме виробництво, не потібно витрачатися на транспортні  та інші комунікації, які коштують значно більше ніж ті 240 млн.
А що тепер робити відомому місцевому політику, голові фракції БЮТ  М. Бондаренко, який на одній з акцій протесту проти будівництва металургійного заводу перед всім містом заявив, якщо завод буде будуватися то він, Бондаренко,  спалить себе. Вам, що Василю Петровичу,  не шкода життя практично Вашого однодумця.
Виникиють питання стосовно Вашої діяльності і іншого характеру. Візьмем  взаємовідносини влади з підприємцями міста, наприклад, соціальну угоду, яку вимушені підписувати останні при вирішенні владою питань. Будучи не вспромозі організувата в місті умови для  успішної діяльності підприємців, щоб за рахунок  їх інтенсивного розвитку поповнювати  бюджет, влада вдалася до простого варіанту – вимагає гроші від них за рахунок зазначеної угоди. Цє не що інше як рекет  по відношенню до  людей , що мають ділові задатки. Такий монопольний спосіб поповнення місцевого бюджету не сприяє розвитку місцевої єкономіки і явно не відповідає умовам конституції та законодавству з простих причин – друга сторона  немає альтернативи, немає вибору.
Якщо вже без соціальних угод місту наступить кінець,  то створіть хочаб справедливі умови в цих угодах, з врахуванням заслуг перед містом. Наприклад, відомий підприємць  Людмила Дригало для розвитку виробництва попрохала виділити в користування земельну ділянку, в чому їй відмовили. Хоча на тій же сесії іншим підприємцям, про існування яких ніхто не здогадувався, ці ділянки роздавалися наліво і направо. За яким принципом вирішуються питання органами вдади в цьому випадку неясно.  Л. Дригало за власною ініціативою постійно матеріально безкорисливо допомагає місту та його мешканцям, чого не скажеш про інших. Наприклад, на днях вона перерахувала за проханням велику суму коштів . в інтернат для глухонімих діток для придбання шкільного обладнання. І таких благодійних  платежів в неї набирається за рік до 400 тис.  грн.  Чи заслуговує вона в цьому випадку на зворотню увагу з боку міськох влади. Якщо б Ви Василю Пеитровичу були нормальним справедливим міським головою, то Ви б зробили все, щоб з такими людьми успішно співпрацювати, в тому числі і   в питаннях вирішення міських проблем, бо такі люди  завжди Вам спроможні віддячити сповна. Але такого немає. Навпаки, Ви самі неясними для розумового сприйняття діями відвертаєте від себе громаду міста, на яку потім нарікаєте.
Чим пояснити той факт і якою доцільністтю Ви керувалися, коли фактично заблокували програму, при цьому, державного значення, про очищення навколишнього атмросферного повітря.

Не зважаючи на блокування державної програми очищення  атмосферного повітря від забруденення токсичним звалищним гапзом, ппрограми очищення поваытпя


.Ще  в 2005 р. Л. Дригало домовилася з інвестором, досить відомою японською корпорацією «Шимідзу», спільними зусиллями впровадитии в регіоні Білоцерківщини програму поліпшення екології за рахунок утилізації побутових відходів. Для японців вкладення інвестицій в вирішення  екологічних проблем було  вигідно. В той час набирав чинності так званий Кіотський протокол, згідно якого заходи по утилізації побутових відходів  не тільки в японії а і за її межами, відповідали взятим японією (як і іншими державами) міжнародних зобов’язань по скороченню викидів парникових газів, основним джерелом якого є ті самі побутові відходи . Вклавши кошти в впровадження технології  по скороченню одиниць  викидів таких газів, в данному випадлку звалищний газ метан, японці мали можливісь продати ці скорочення іншим корпораціям і отримати від цього  прибуток, але мова йде не про те.  Людмила Дригало зуміла залучити інвестора, який   мав кошти і мав бажання співпрацювати  з Білоцерківським регіоном по вірішенню його еколгічних проблем.
Згідно намічених заходів планувалося на полігоні побутових відходів спорудити завод по відкачуванню газу метану, основного джерела екологічного забруднення повітря міста. Отриманий метан, після відповідної очистки, повинен бути постачатичся на котельню міста на вул. Мережній. При цьому мешканці  отримували двійний зиск: очищалося повітря міста і здешевлювалися послуги на комунальне горяче водопостачанняч, а в бюждет планувалося відраховувати 40 : прибутку, отриманого від раелізації зазначеної програми.  По завершенню відкачки метану за кошти інвестора планувалося здійснити рекультивацію полігону, тобто повністтю знешкодити його шкідливу дію на довкілля, а це значна економія коштів для міської казни.   
Одночасно намічалося  впровадити технологію утилізації свіжих відходів. Останні повінні були відвозитися з міста не на полігон, а на сміттєпереробний завод за околицю  міста де є готова земельна ділянка для будівництва.  Цей завод мав випускати з сміття ряд корисної продукції   за екологічно чистою технолгією.
Для нормального господаря, в данному випадку органів місцевого самоврядування, така пропозиція    надзвичайно слушна.. Адже по суті, місцевій громаді безкоштовно запропоновано ліквідувати  екологічного монстра – полігон ТПВ , що розташованй   у межах міста й одночасно вирішити проблему утилізації свіжих побутових відходів. При цьому від бюджету міста не потрібн було ні копійки. По те  Ви Василю Петровичу, вдаючи видимість, що  всіляко підтримуєте таку пропозицію і бажаєте найшвишого її реалізації, про що письмово неодноразово повідомляли щазначеного інвестора, фактично заблокували виконання цієї програми.
Майже два роки Ви розглядаєте  зазначену пропозицію Л. Дригало  про надання дозволу компанії Дригало та корпорації Шимідзу розпочати реалізацію запланованих екологічних проектів по поліпшенню навколишнього прирордного  середовища. Складається враження, що влада в Білій Церкві або взагалі відсутня, або в неї повністтю атрофовано почуття поваги до самої себе.  Інакше чим пояснити той факт, що після успішного  проведених переговорів в грудні  місяці 2007 р. з представниками інвесторів, коли Ви письмово підтвердили наміри влади розпочати реалізацію цієї програми  на теперішній момент не зроблено нічого з обіцяного на тій нараді.  Японські колеги не розуміють нас, для них публічна обіцянка рівнозначна  закону, який підлягає обов’язковому виконанню.
.
Людмила Дригало не стала чекати «вісочайшего соізволєнія» від нинішнього режиму владних структур. Знайшла можливість розпочати роботу по будівництву  сміттєпереробниго заводу в іншому місці, який буде обслуговувати південну частину Київської області. Вже віднайдена і оформлена земельна ділянка під будівництво, ведеться співпраця з потенційними інвесторами ,  вибираються оптимальні варіанти технологій. Планується за два роки збудувати сміттепереробний комплекс потужністтю 250 тис т. відходів на рік.
Про те турбує інше. Як сказав  бувший заступник міського голови  пан Труханов, нинішній голова Василь Петрович з моменту прийняття посади , змінився, але на превеликий жаль не на краще. Деградація моралі  багатьох людей в Україні, що прийняли владні повновапження і можливість  впливаи на долю  інших громадян  та ними керувати досягла до катастрофічних розмірів. Без визначення їх власного інтересу питання в них можливо вирішити хіба що в іншому житті. Але чи нормально це? Чи нормально, що замість того, щоб стимулювати ініціативи підприємців по вирішенню нагальних проблем  своїх же громад, органи влади   свідомо відбивають тікі бажання.  Василю Петровичу, зважте на ці зауваження поверніться обличчям до міста, і місто повернеться до Вас.