П сля дощу

Ой Боже ж мій, який же був дощ! Таких дощів на моїй пам’яті є тільки два, та й то один з них – це той, який влаштував мій дідусь, поливаючи мене зі шланги. Ото сміху було! Та зараз було не до сміху.
Зранку сяяло сонце, гріючи своїми полум’яними поцілунками землю. На синьому, як волошки, небі – ані хмаринки. Все завмерло у гарячому повітрі. Тихо навкруги. Де-не-де пролетить муха, порушивши цю ліниву тишу, і знову все завмирає.
Кішка Мурка з подвір’я, де вона любить спати, перебігла до хати, де, обійнявшись із холодильником, знову засипає, задоволено муркочучи. Але ось звідкілясь доноситься вітром слабенький гуркіт грому, а вже через декілька хвилин небо затягують сірі хмари, що були схожі на патлате волосся якогось людожера, що визирає з-за яблунь. В цих хмарах щохвилини спалахували зарниці, а грім гримів так, наче це були постріли з потужної пушки.
Через півгодини почалась сильна злива. Ветвисті молнії били прямо у землю, від ударів грому здригався увесь наш будиночок та дзвеніло скло у шибках. Вітер вив у трубі, як поранений вовк – тужливо, моторошно… Його дихання було льодовим. Здавалось, що він приблукав із зимньої негоди, і не повинен бути тут, серед квітів та зеленого буйного листя. Дуже скоро стало холодно. По подвір’ю неслися потоки води, несучи різне сміття: сухе листя, пил, пір'я… Дикі пориви вітру перевернули пусте відро і воно покотилось, гуркочучи, кам’яною доріжкою. Небо потемніло так, що в хаті довелося ввімкнути світло…
Десь через годину злива раптово скінчилась, вітер стих. Ніби і не було зараз тієї заморожуючої, скаженої гри природи. Сиві хмари швидко розійшлися, і визирнуло велике благословенне світило, тепле та величне, як і завжди. Воно огорнуло своїм благодатним теплом усе: і наш старенький будиночок, і нас, і Мурку, яка розляглася в його огнистих променях, і вмиті, свіжі рослини, що роняли сяючі діаманти зі свого листя. І над усім цим радісно сяяла райдуга, переливчасто розсипаючи навкруги своє щедре світло. Запах квітучих троянд наповнював повітря. До нього приєднувався запах м'яти та духмяних трав, що росли навкруги. Вдалині співала якась пташка. Сонце схилялось до горизонту. Закінчувався цей день, що приніс такий спокій та тихе щастя від побаченої краси…