Рикошет

У моєї любові траур,
У моєї любові травма,
У моєї любові карма
Надломилася. Боже мій!
Я самий розмалюю стіни
В кольори порожнечі сині
І замкну себе. Дуже сильно
Не люблю, не терплю, ненавиджу
Нерішучість свою, нездатність
Відрубати, покласти крапку
У кінці попередніх речень
І життів.
                Чи життя?...
                На злам
Випробовував чисту душу,
Що відкрилася наче квітка,
Ранив серце, що на долоні
Ти мені простягла – бери!
Безборонна, невинна, ніжна
Пестиш спогад про мене в ліжку
А мене проклинаєш. Певно
Я того заслужив…
                Тепер
У моєї любові болі,
Ходять привидами по колу,
Руки зімкнуті за спиною,
Не спілкуються вже зі мною
І все меншим здається круг.
Огортає мене зимою
Лютим холодом рідна карма.
Може дихати, люба, марно?
І не думати… Бо без тебе
У бездоння впадає небо,
Все на світі втрачає сенс.

Я всі крапки уже розставив:
Буйних коней загнав у стайню,
Лиш одного сідлаю з них.

Біль і рани збери із серця
І мов кулі, що рикошетять
У любов – переправ мені…

20.12.12