Хто хоч раз підіймався на вершину людського духу,
Кому випадала неперевершена мить бути
у підніжжі безмежного спокою,
Чия віра не відступала у найскрутнішу годину,–
життя того навіки сповнене змістом.
Він мандрував шляхами, простеленими Буттям
тільки Йому одному.
І як би не виглядав той путь в очах людини,
заклопотаної буденним,
Хто б і що не говорив про мандруючого
стежками життя,–
Тільки Йому одному і Творцю відома
справжня ціна всіх Його надбань і здобутків.
Таких обирає доля, щедрою рукою обдаровуючи їх,
Але й безжально питаючи з них.
Перед нею однією та самим собою
Вони відповідають за всі свої дії і вчинки.
Хто хоч раз...
© Copyright: Володимир Калуга, 2012
Свидетельство о публикации №212122101358
Свидетельство о публикации №212122101358
Рецензии