Провладний сонет
Чомусь місцевим завжди на світі замало місця.
Ці дивні люди ще прагнуть вічно шукати правду.
Їм треба землю, їм треба мову, якусь свободу…
Це замість того, щоб жити мирно і працювати.
Місцевих надто чомусь багато – куди не ткнися,
Вони усюди, їх так багато, що у повітрі
Їх запах чути. Вони як привид, вони як пристрасть,
Що невідомо з яких мотивів тобою править.
Вони ворожі, вони сміються, це цвіль і накип.
Вони іржею покрили цінне і не пускають.
Стають навпроти із духу й плоті, стають довкола
І зазіхають на твій безцінний приватний простір.
Все було б добре: і був би спокій, і було б краще,
Але ці люди, їх так багато, вони усюди у цій країні.
24.12.12
© Copyright: Василь Кузан, 2012
Свидетельство о публикации №212122401555
Свидетельство о публикации №212122401555
Рецензии