Зранений сонет
Завтра буде ранок, завтра буде рана
Із дороги в небо злизувати сніг.
Попід ноги грудень нам шипів насипле,
Попід хату пустить зголоднілих псів.
У розбите серце камінців напхає,
Кольорових голок з льодових ялиць.
Прилетять синиці доклювати тіло
Молодої мрії, що лишило тінь
Попід тином чорним. Понад головами
Вже ворони крутять мовчазні круги,
Очі запливають молоком-туманом,
Ноги – вже не ноги, а одні кістки.
Слухаю… Стікає щось липке і тепле,
Скрапує на землю з серця в кулаці.
25.12.12
© Copyright: Василь Кузан, 2012
Свидетельство о публикации №212122600193
Свидетельство о публикации №212122600193
Рецензии
