Престиж i заздрiсть

                1
Престиж та  заздрість,  кожний  знає,
Нас  мобілізують  й  спонукають.
Що  заставляє  рано  встати,
Старатись,  дбати,  працювати,
Щоб  в  нас  був  хліб  та  ще  й  до  хліба,
Щоби  сусіди  справа  й  зліва,
На  нас  дивились  похапцем,
Й  відчували  серцевий  щем.
                2
Щоб  ми  квартиру  кращу  мали,
На  авто  ліпшому  катались,
Щоби  подруга  чи  жона,
Принцесою  була  сама,
Щоб  в  кутюр’є  нам  одягатись,
У  краги  й  шпильку  узуватись,
Щоб  щем  в  серцях  й  очі  в  сльозах,
Щоб  всякий  мовив  лише  «Ах!»-
                3
Престиж! Коли  не  вийшло – дві  дороги
В  майбутнє  невдаху  вести  зможуть.
Перша - відоме  прислів’я, знатне:
«Не  можна  обняти  необнятне!»
Причини  лиш  в  собі  шукаєш,
Працюєш,  дбаєш,  поправляєш.
Люди  талани  різні  мають:
Майструють,  пишуть  чи  ваяють.
                4
Чи  бізнесменом  можеш  стати -
Про  справу  дбати  й  заробляти.
Гроші  ж  тратити  доцільно
Дещиця  може  лиш  свавільна.
Рідко  з  грошей  будують  гроші
В  справах  сумнівних  чи  хороших.
До  грошей    не  всі  талани  мають,
Коплять   й  розумно  витрачають.
                5
Коли  ж  ти  гроші  заробляєш,
А  їх  бездумно  витрачаєш,               
Заможним  та  не найбагатшим  став -
Бог  талану  в  грошах  не  дав…
Друга  дорога – не  повезло
Бо  хтось  тобі  чинив  на  зло!
Заздрість  й  злоба  очі  застилають,
Мутять  розум,  серце  крають.
                6
Душа  страждає,  серце  рветься.
Гадюка  біля  нього  в’ється.
Людину  мучить  ще  й  карає.
Що  тут  подіяти – не  знає.
Заздрість тяжче  нещасної  любові -
Забирає  радість,  їсть  здоров’я!
Яку  з  доріг  в  майбутнє  взяти -
Самій  людині  обирати.
                *
Тут  лиш  на  Бога  уповання ,
Надія  щира  і  остання!
    20. 07. 2011р., Київ.