Сенс життя

В  молодості  та  й  в  зрілості  несешся,
Ініціюєш,  крутишся,  на  гору  рвешся,
Розпочинаєш,  доводиш,  завершаєш,
Багато  хочеш,  трудися,  встигаєш.

Амбіції  й  престиж  скрізь  підганяють.
Життя  заповнене,  часу  немає.
Під  старість  так  вже  не  спішиш -
Сиди,  думай,  обмірковуй,  пиши.

Спокійно  вникай  у  сенс  життя.
На  думку  приходять  радість  чи каяття.
Смуток   серце  збурює  та  огортає,
Як  бачиш,  що  слон  з  посудом  гуляє.

Тужить  душа  у  краю  милім,
Де  розгулялася  нечиста  сила.
Та  й  сам  бачиш,  що  не  все  зробив,
Трудився,  та  не до кохав,  не  до  любив.

Уваги  комусь  не  достатньо  приділив ,
На  щось  не  хватило  розуму  чи  сил.
Якщо  рішення  чи  дії  не  такі  приймав,
Бачить  Бог,  що  злого  помислу  не  мав.

Та  щире  мав  завжди  сумління,
Не  останнім  був  в  своєму  поколінні.
Турбувався  на  бурхливому  зламу  віків
Про  рідних,  близьких,  співробітників.
 
Подяку  ніколи  не  чекав. Не  треба.
По  ділах  віддячить  Той,  що  бачить  з  Неба.
А  сенс  життя  тоді  лиш  має,
Коли  живеш,  а  не  доживаєш.

 Лиш  до  того  часу  життя  гідний,
 Якщо  комусь  іще  потрібний.
 Коли  ж  потрібність  ця  зникає,
 Життя  твоє  те  ж  сенс  втрачає…
         11.11. 2011р., Київ.